Таня вперше залишилася сама вдома. Ні, звичайно, до цього їй доводилося залишатися одній у квартирі, але це були інші квартири в іншому місті. А саме в цій квартирі вона залишилася вперше.

І ця подія наводила на Таню тугу та побоювання за збереження свого організму та життя загалом. Тому що ні саме місто, ні квартира, ні сусіди не вселяли Тані впевненості, що все буде гаразд.

Перед тим, як вони з чоловіком їхали мама з придихом зачитувала Тані всілякі кримінальні новини, які тільки-но змогла розкопати. Якщо їм вірити, то нове місце проживання Тані – це саме злочинне місце на землі.

Мама Таню збирала як у хрестовий похід. Їй було презентовано газовий балончик, електрошокер та нунчаки, якими Таня поняття не мала як користуватися. А перша ж спроба помахати цією дивною конструкцією закінчилася болючим ударом собі по коліну.
Чоловік сміявся з тещі. Від чоловіка Таня заряджалася оптимізмом, свято вірячи, що нічого з подарованого мамою спорядження їй не знадобиться. Але мама наполягла, щоб Таня взяла шокер, балончик та нунчаки із собою.

І ось зараз Таня, залишившись сама вдома, намагалася викинути з голови всі ті страхіття, які читала їй мама. Виходило у неї з кожною годиною все гірше і гірше.

Чоловік пішов на добу на роботу, і вдень Таня ще цілком спокійно займалася різними побутовими справами, але чим темніше ставало за вікном, тим частіше у Тані голові спливали уривки статей, які їй читала мама.

Ось вже двері не здаються Тані такою вже надійною перепоною, а сусіди якось підозріло затихли у своїй квартирі. Вулиця стала пустельною та лякаючою.

Таня п’ять разів перевірила всі замки, кілька разів поштовхала двері, щоб оцінити її стійкість, і навіть з розбігу врізалася в неї плечем. Після цієї перевірки Таня з тихим підвиванням сповзла вниз по дверях, що навіть не здригнулися.

Експеримент вселив у Таню деяку впевненість у тому, що від нальоту невідомих грабіжників двері Таню вбережуть. Щоправда, потім Таня згадала, що вона важить п’ятдесят кіло, навряд чи грабіжники відрізнятимуться такою ж стрункістю. І Таня почала переживати з новою силою.

На годиннику вже дванадцята година ночі, а Таня все ще напружено сидить на кухні, чуйно прислухаючись до того, що відбувається в під’їзді. Але там нічого не відбувається, від цього Тані стає страшніше.

Посидівши ще хвилин тридцять, Таня вирішила, що настав час лягати спати. Так і час до повернення чоловіка пройде швидше, і боятися уві сні в Тані виходить погано.

На тумбочку Таня поклала подарований мамою набір. Найбільше надію Таня покладала на нунчаки, бо якщо вона легенько тюкнула і було так боляче, то вражині точно не сподобається. А ось газовий балончик прибрала якомога далі, розуміючи, що у замкнутому просторі їй також дістанеться від його використання.

Перевіривши ще раз усі замки на дверях, переконавшись, що до тумбочки з боєприпасом вона легко дотягується, Таня вимкнула світло і спритно пірнула під ковдру. Таня намагалася заснути, але сон не йшов. Сусіди за стіною якось зловісно покашлювали, можливо навіть азбукою Морзе передаючи подільникам інформацію про беззахисний стан Тані.

А ось за вікном завила чиясь сигналізація, змусивши Таню підскочити на ліжку та схопитися за нунчаки. Таню підмивало завити в унісон із сиреною, але страх скував горло, тому вона могла тільки напружено сопіти та загрожувати вікну нунчаками.

Коли Таня нервувала, вона часто бігала до туалету, а цієї ночі вона нервувала дуже сильно, тому бігати в санвузол доводилося дуже часто.

Під час одного із походів Таня з жахом, що леденить душу, почула, як у дверному замку почав повертатися ключ. Грабіжники підгадали час, коли вона була максимально беззахисна. Але це грабіжники прогадали, бо Таня навіть у туалет брала з собою свої страшні нунчаки, ось вони й стануть у пригоді.

Грабіжники явно намагалися не шуміти, тому робили свою чорну справу повільно, що дозволило Тані доробити свою справу і просочитись у темний коридор.

Вимотана своїм страхом Таня відчувала навіть якийсь мисливський азарт. Мисливець зараз стане здобиччю! Вони ж там чекають, що Таня мирно спить у своєму ліжечку, а вона тут, та ще й готова дати відсіч! Ух, вона зараз усім покаже!

Невідомі грабіжники вже впоралися із замком, і двері почали повільно відчинятися, але Таня, що сховалася серед курток, це могла тільки чути.

Нарешті постать грабіжника повністю з’явилася в коридорі, і двері за ним почали повільно зачинятися. Та він лише один! Чомусь свідомість Тані залила тріумфування, хоча вона слабо уявляла, як зможе впоратися хоча б з одним грабіжником, який, судячи з фігури, явно не найтендітніший чоловік.

Але Таню вже захопило хвилею адреналіну, і вона з войовничим кличем кинулася на спину грабіжнику, який так вчасно нахилився.

У стрибку Таня примудрилася ногою заплутатися в поясі, що висів на вішалці, але це її не зупинило. Вона люто смикнула ногою, але звільнитися все одно не вдалося. Проте вішалка разом з усім вмістом почала завалюватися на Таню, яка миттю раніше приземлилася на спину грабіжнику, завдаючи ударів нунчаками так, ніби в її руках звичайна качалка.

Грабіжник якось верескливо закричав і спробував крутнутися на місці, але тут на них з Танею впала вішалка, перевівши боротьбу в партер.

Вереск грабіжника підхльоснув Танін азарт, вона почала з новою силою ляскати грабіжника нунчаками, дряпатися і шикаючи при цьому, як кішка. Вона б і кусатися не погребувала, але гризти цього грабіжника через таку купу одягу було не логічно.

Невідомо, скільки б ще тривало побиття і чим би все в результаті закінчилося, але тут грабіжник став матюкатися, причому робив він це дуже знайомо, тому Таня, коли до неї почали доходити звуки від тушки грабіжника, навіть утрималася від чергового удару.

– Іване? – Не вірячи видихнула Таня, намагаючись відновити дихання.
Чоловік важко і гірко зітхнув, а потім зізнався, що так, це Іван, законний чоловік Тані. Таня спритно скотилася з чоловіка і стала дбайливо розгрібати його з-під купи речей, що звалилися.

– А ти чого? Ти ж мусив тільки зранку прийти з роботи? – спантеличено спитала Таня, як тільки чоловік став на ноги й в коридорі таки спалахнуло світло.

Чоловік, потираючи відбиті місця, сказав, що погано почував себе, тому його відправили з температурою додому, поки всіх не заразив на роботі.
– Та я думав, ти спиш, не хотів тебе будити, – дуже обережно відповів Іван на обурене запитання Тані, чому він її не попередив.

Чоловік був відправлений у ліжко, а Таня, войовничо заткнувши нунчаки за пояс штанів з ведмедиками та щось бурчачи собі під ніс, вирушила робити чоловікові чай.

Ваня лежав у ліжку і приходив до тями. Сьогодні він глянув на дружину з іншого боку і став навіть її трохи побоюватись.

КІНЕЦЬ.