Моїй мамі 59 років, а батькові 62, я їх дуже люблю і поважаю, дуже вдячна їм за все. Але останніх років 5-6 мама постійно перебуває в негативі.

А почалося все з того, що вони вирішили з батьком купити хату. Ми з чоловіком допомогли їм знайти будинок, запропонували взяти будинок дорожче, фактично ми його купили, взявши кредит, і щоб його закрити нам довелося продати квартиру в новобудові.

У нас із чоловіком була ще одна квартира. Будинок купили й краще, практично в межах міста, і парк, і річка поряд. І ми з чоловіком раділи, сподівалися, що зможемо дітей на чистіше повітря возити й батьки будуть щасливі. Батьки були дуже задоволені та щасливі.

Після закриття кредиту будинок переоформили на маму, а то вони постійно мені дорікали, що будинок не на них, і вони хвилюються, старість попереду. Вийшло так, що батько залишився в місті, бо до роботи зовсім поряд, а мама в цьому будинку.

Тато їздить у вихідні. Маму як підмінили. З життєрадісної людини вона перетворилася на постійно незадоволену всім жінку, погода погана, держава, ціни підняли, тато поганий, образив, і як вона житиме заощаджуючи на всьому. Ходить ціни в супермаркетах вивчає, і постійно дзвонить з обуренням на ціни та життя, на тата, що він постійно на роботі.

Може на щось образитися, трубку не брати, може покликати в гості й холодно при цьому спілкуватися, розповідати, як їй все набридло. І ми почали їздити рідко, немає бажання все це вислуховувати та дивитися на придумані образи.

Я намагаюся її підбадьорювати, коли скаржиться, що болить, я пропоную їхати до лікаря — відмовляється, було, що я сама приїжджала і возила її лікарями, де діагноз ставили — здорова. І зараз ситуація наступна, канікули у старшої 12-річної дочки, мама пропонує взяти її та 5-річного сина до себе на канікули, перший раз за рік.

Я погоджуюсь, скасовую всі заняття з англійської, але через 5 днів, тому що старша їде в тур зі школою, після приїзду дочки дзвоню мамі та питаю, що я можу привезти, але мама каже, що у неї масаж і вона не може, має свої справи.

Я здивувалася, чому тільки зараз про це дізнаюся. Мама передзвонює і погоджується взяти, я відмовляюся, вона наполягає, у результаті мама засмутилася, зі мною сухо розмовляє, не дзвонить. Від тата дізнаюся, що мама погано почувається, погода погана і це позначається на її самопочутті.

Мені ж нічого не каже, розмовляє крізь зуби. Старша дочка дзвонить і просить її забрати, п’ятирічний син теж плаче. Зателефонувавши вчора мамі з питанням, що трапилося, і що болить, і чому вона мені нічого не каже, і ще я їй сказала: «що поки я не привезла дітей, було все добре, а як дітей привезла, ти мама, захворіла та мовчиш».

На що у відповідь я отримала страшний скандал, обізвала мене злою та старою (мені 35 років), що я жорстока, що байдужа, непорядна людина, не співчуваю їй і називаю її молодою. Я плакала, просила постійно вибачення, вона не чула і кричала на мене в слухавку, що мені маму не шкода, що я нібито на її голос підвищила.

Я почула, що в слухавку кричав і плакав мій 5-річний син. Подзвонила мама батькові, сказала, що я розмовляла з нею на підвищених тонах, скаржилася татові, звинувачуючи мене у непритомності.

Тато подзвонив мені, накричав на мене, як я сміла підвищувати голос. Я плачу, у шоку. Чоловік поїхав забирати дітей.

Весь негатив і все, що накопичилося в неї, було вилито на мене, і обзивання і крик, і я дуже образилася. Діти не хочуть у неї бувати, старшу дочку, за те, що вона сказала, що бабуся хворіє, назвала пліткаркою та кляузницею.

Хоча фото онуків у неї по всьому будинку, і як вона їх любить. Що мені робити і як поводитися? Я дуже засмучена.

У мене є старша сестра, з нею вона так не поводиться. Сестра більш жорстка та відсторонена. Я ж завжди ластилася до мами, і маю таке відношення до себе. Ні дзвонити, ні їздити зовсім не хочу до неї. Я просто спустошена.

КІНЕЦЬ.