Ми із чоловіком майже 10 років разом живемо. Йому 50 років, мені 46. Ми маємо другі шлюби.

Відносини зі свекрухою були нормальні, навіть хороші, допоки ми не купили з чоловіком загальну квартиру. Точніше, купив чоловік, частину грошей знайшла свекруха, частина позички. Борг уже повернули, позику платимо.

Тобто на квартиру заробив чоловік. Я сама вклала трохи, та й обставила, звичайно, на свої гроші.

У мене є своя квартира, але на сімейній раді вирішили купувати трикімнатну, а мою продати. Ми перед угодою розписалися, без жодних урочистостей та святкових столів, бо треба було на квартиру гроші.

Його мамі не сказали, бо самим уже за 40 років та й нічого ми не відзначали. Чоловік у першому шлюбі обпікся, і я знала, що свекруха буде проти нашого шлюбу.

Вона була бізнесвумен у свій час, жінка розважлива і розумна. Я побоялася, не дай Боже, що з чоловіком, я залишуся на вулиці, адже це свекруха.

До шлюбу вона говорила, що треба мені буде закріпитися в цій квартирі, але нічого конкретного не пропонувала. А я, звичайно, чоловікові давно сказала, що тільки повноправною господаркою та дружиною увійду у нове житло.

У чоловіка до цього була квартира, але після розлучення, звісно, йому дісталася одна третя квартира. Але я з ним збираюся прожити до кінця.

Свекруха дізналася про те, що ми розписалися від чужих людей, ми так і не наважилися самі про це повідомити. Тепер ми не спілкуємося, а нещодавно вона звинуватила мене, що я все гребу під себе, хоча все життя сама себе забезпечую.

Сказала, що в неї була істерика, коли дізналася про наш шлюб, як би я її обдурила. Я не вважаю себе винною, і всі мої родичі та знайомі теж кажуть, що я правильно все зробила.

Я ніколи не була обачливою. А вона свого часу змусила свого сина після розлучення у першому шлюбі переписати його на себе, він переписав.

Вона віддала ці гроші середньому синові для вкладення у бізнес. За три роки він повернув їх, коли ми купували цю квартиру, без відсотків. І хотіла спробувати й з цією квартирою щось зробити, я так гадаю.

КІНЕЦЬ.