Я непогано заробляю і неабияку суму із задоволенням вкладаю у свій будинок, який сама збудувала, щоб він був гарний і світлий. Та й побутові «дрібниці» у вигляді комунальних платежів, ремонту, продукти, побутова хімія та інше — все це вартує грошей.

Чоловік жив зі мною кілька років. Я намагалася йому боязко натякати на те, що було б добре, якби він фінансово брав участь в цьому затишному побуті, а не тільки мив посуд після вечері.

Усі його внески полягали в тому, що він іноді приносив бюджетне ігристе тощо «цукерки-букети» для романтичних вечорів. Але це, звісно, далеко не щодня.

А чим довше коханий чоловік сидить на шиї і нічого не робить, тим менше у жінок виникає потреба проводити з ним романтичні вечори – тут фрукти та цукерки безсилі.

За кілька років він ніяк не міг знайти роботу до душі і дуже страждав від цього, все намагався одразу свій бізнес відкрити, відчайдушно щось робив, але досвіду не вистачало.

І одного разу я зібралася з думками і попросила чоловіка рішуче знайти стабільний заробіток на кожен день, а “пошуками себе” займатися у вільний час. Завела мову про дитину, про те, що я на якийсь час не зможу через це працювати.

Оскільки житло будувала для себе, воно не вмістило б велику сім’ю з дітьми, тож постало питання про можливе розширення, але вже не за мій рахунок. І мене одразу звинуватили у найжахливішій меркантильності.

Від такого повороту мені здали нерви, довелося попросити покинути приміщення. Хлопець не тільки не розумів, що жив за мій рахунок. Він взагалі вважав, що ніколи ні за чий рахунок ніде не жив, тому що до мене жив тільки з мамою, яка утримувала і ніяких обов’язків не покладала (пропилососити килим раз на тиждень я не вважаю навантаженням).

Висновок такий, що потрібно вчитися розпізнавати заздалегідь ось таких альфонсів. Вони іноді дуже мило маскуються під багатообіцяючих геніїв із великим потенціалом.

Ось тоді і думаєш, звичайно ж, я допоможу своєму коханому у скрутну хвилину, підставлю плече, надихну, поверну віру в себе, нагодую та обігрію, але важливо, щоб ці хвилини не перейшли в роки. До речі, весь цей час ми були одружені, чим він мене і дорікав іноді.

Мовляв, ти не вірила, що я до тебе серйозно ставлюся, але ж я сходив з тобою в загс, що ж ти ще від мене хочеш, стерво корисливе. А мені і саме весілля було неприємно згадувати, яке я оплачувала сама ж у результаті, ніби не вийшла заміж, а щось ганебне офіційно зареєструвала.

КІНЕЦЬ.