Я б ніколи подумати не могла, що найрідніша людина так вчинить зі мною, адже довіряла їй, як нікому іншому.

Справа в тому, що у мене був дуже недобрий тато, моя мама дуже набідувалася з ним, навіть важко згадувати, як їй було важко.

Батько мене любив, він багато чого мені купував, на вихідні їздив зі мною на відпочинок, чи в кафе за солодощами, поки він з нами жив, мені зовсім не бракувало його уваги.

Але мамі моїй з ним жилося дуже погано.

Справа в тому, що він досить таки добре заробляв, у нього був свій бізнес, який гарні гроші приносив. Але, разом з тим, він вів такий спосіб життя, що мало був вдома і мамі часу зовсім не приділяв.

Мама з батьком була дуже нещаслива, я коли виросла, лише зрозуміла це. Та вона не мала куди піти, адже жила в батьковій квартирі і їй би важко зі мною маленькою було.

Та згодом батько іншу знайшов і залишив мою маму. Вона була змушена піти до своєї матері жити разом зі мною, бо свого даху над головою у неї не було.

Ми стали жити з бабусею. Згодом я закінчила навчання, вийшла заміж і ми з чоловіком стали жити окремо, а мама так і залишилася жити з бабусею. Їй так і не вдалося влаштувати своє особисте життя, на жаль.

Я з чоловіком добре живемо, маємо двоє діток.

А мама моя минулого літа вирішила поїхати на заробітки в Португалію, бабуся тоді вже лежача була. Вона мене попросила, щоб я її доглядала, а бабусина квартира дістанеться нам на двох.

Мама поїхала, а я стала доглядати бабусю. Звісно, що я сама не справлялася, тому мені доводилося часом наймати доглядальницю, щоб вона могла замінити мене, поки я не могла сидіти біля бабусі чи до неї прийти.

За весь час, від минулого літа, мама мені жодної копійки не дала, я мала лише пенсію бабусі і свої гроші лише докладала.

А нещодавно бабусі не стало і мама відразу з’явилася, вперше за весь час. Коли ми попрощалися з бабусею, то мама обмовилася, що збирається продавати квартиру її.

Я так і сказала їй, що розраховую на половину суми, так, як і домовлялися ми. Та мама стала скаржитися, що життя за кордоном важке, грошей вона багато не могла відкладати, бо витрачала на життя, але зібрала якраз достатню кількість для того, щоб докласти гроші з продажу усієї квартири.

Мама пояснила, що лише так зможу купити собі квартиру в Португалії. Казала, що мені немає чого ображатися, так, як я маю де жити і вона єдина спадкоємиця бабусиної квартири.

Мама вже виставила квартиру на продаж, а мені так сумно на душі. Виявляється, що я стільки доглядала лежачу бабусю сама, а мама мене обманула.

Та чи правильно це? Чи можна ще щось змінити?

КІНЕЦЬ.