Ніколи б і не подумала, що на старості літ таке переживатиму.

З чоловіком ми побралися з великого кохання і щирих почуттів. Разом будували наш будинок, в який переселились зі старшим синочком Іванком на руках.

А потім у нас народилось ще двоє діток. Це наша середуща донечка Оксанка і наймолодшенький Тарас. Жили ми всі ці роки дружньою сім’єю, з чоловіком завжди знаходили час для проведення з дітьми.

В часи нашої молодості не було так багато розваг, як зараз є у дітей та молоді. Ми у неділю автівкою їздили в кафе у містечко поблизу нас на морозиво із джемом.

Мої діти досі згадують його смак, якого тепер і не знайти.

Часто їздили в театри на вистави, а також бували частенько в цирку, як діти ще були малі.

Першим покинув батьківський дім Іван, своє життя він облаштував у місті.

Через два роки і дочка, привела нам чудового зятя. А потім і наш Тарас зустрів кохану людину.

Наші свати не раз нам розповідали історію, як вони купили в перший день знайомства нашому сину тапочки, що за їхньою легендою означало, що він в них і залишиться зятювати.

Сім’я у них з достатком, син кохає їхню Наталку і все би мало бути чудово. Так я і думала весь цей час. Діти часто приїжджали до нас в гості, ми так любимо ці сімейні застілля.

Тепер ми радіємо нашим внукам, як колись раділи нашими дітьми. Син ніколи не жалівся мені, та я і не підозрювала, що таке може коїтися в його сім’ї.

Аж одного разу мені внучка при телефонній розмові розповіла, що тато з мамою давно не розмовляють, лише на людях показують, що все добре.

А потім я попросила сина приїхати і ми сіли за “стіл переговорів”

Я відчувала, що Тарас не охоче хотів мені все розповідати, він переживав за моє здоров’я, яке останнім часом почало мене трохи підводити.

Та все таки ми порозмовляли. Виявляється, моя невістка майже не готує їсти, не пере одежі і взагалі рідко буває вдома. Вона завжди говорить, що на роботі і постійно втомлена.

Мої діти мали гарний приклад сімейного життя, тому мій син навіть собі не уявляє, як то так піти з сім’ї, весь цей час він на все закриває очі, щоб сім’я не розвалилася і в надії, що все з часом зміниться.

З часу нашої розмови з сином, моє серце не знає спокою. Я не можу ніяк зрозуміти, як сваха могла допустити до такої поведінки її дочки.

Чому сваха на пенсії і не допомагає хоча б з тим, що зварить їсти для дітей та онуків? Для мене це велике задоволення, коли всі ситі і щасливі.

Та чи маю я право втручатися в стосунки сина?

Дочка просить не втручатись, вони дорослі люди самі розберуться. А я кожен день відчуваю, як важко моїй дитині в цій сім’ї.

Як би ви вчинили в моїй ситуації?

Бо мені хочеться забрати сина додому, бо він не заслуговує на таке ставлення до себе, тим паче на таке життя…

Джерело