– Тітко Тетяно, а мама сьогодні приїде? – племінниця Тетяни маленька Емма з ранку була засмучена.

– Не сумуй, приїде звісно! Вона ж тобі обіцяла, я це точно чула, біжи до друзів гратися! – Тетяна обійняла свою маленьку племінницю і своїм дітям гукнула: – Катрусю, Олеже, ви чого Емму залишили? Ох ви безсовісні, сестричка до вас у гості приїхала, а ви її гратися не берете!

– А вона нам планшет не дає погратися! – Олег виставив одну ногу вперед, Катруся з-за плеча брата виглядала. – А ще вона сказала, що ми злидні! Сама вона така, у неї навіть тата нема. І її мама до неї на новий рік не приїхала, нікому вона не потрібна!

Емма побіліла, сльози з очей пішли! Не знаючи, куди сховатися, вона спочатку побігла на кухню, а потім двері в холодну комору побачила, і шмиг у неї, і двері зсередини на засувку закрила…

– Олеже! – розсердилася Тетяна.

– Ну батько прийде, він тобі влаштує! Ти чого сестру доводиш? Не бачиш, їй і так недобре?

– Ніяка вона нам з Катрусею не сестра! – Олег відступив назад, побачивши, що мама сердиться, але своє твердить. – Вона зла! І жадібна, і хвалиться весь час, що в неї все є, а ми – бідні! А вона сама бідна, у неї тата нема, і ніхто її не любить! Біжімо, Катрусю!

Олег зрозумів, що мати розсердилася, і вони з сестрою побігли у дальню кімнату.

Тетяна у розпачі присіла на табуретку. От же ж діти, ну ніяк не порозуміються!

Емма раніше у них не часто бувала, молодша сестра Тетяни Вікторія зазвичай доньку до матері з батьком привозила.

З чоловіком Вікторія швидко розлучилася, Валерій наплів їй про квартиру, про батьків. А Віка купилася – вона завжди про гарне життя мріяла, от і вийшла за Валерія отакого казкаря.

Ну, а тепер батько слабий. Тетяна сама до них допомагати бігає, та й Олега з Катрусею до них відправляє. То супчик їм курячий наварить, то пиріжків напече. Матері важко по господарству поратися.

Ось Віка і привозить Емму до Тетяни тепер на канікули. А більше нікуди!

Віка з дитинства у них яскрава, непосидюча.

Я, каже, як ви тут живете, жити не збираюся, нудьга! Я в артистки піду, я вродлива!

Вона й справді з дитинства і співала, і танцювала, і вірші розповідала. Після школи набрехала, що в училище, як і старша сестра Тетяна, вступати буде.

А сама подалася в артистки. Перший рік не вступила, на хлібозаводі працювала, а сама брехала, що вчиться.

Тільки сестрі своїй старшій, Тетянці, й проговорилася. Тетяна мовчати обіцяла, підтримала сестру, що робити, раз мрія в неї така – в артистки йти. Батько, як дізнався, то таке влаштував обом.

Сварився, що це Тетянка у всьому й винна! Сама вже працює, заміж збирається.

А сестру прирекла на життя незрозуміле й безпутнє!

Батько може і зліг тому. Бо ж Віка улюбленицею завжди була, гордість, красуня!

Але Віка настирлива, вступила таки в культурний інститут, закінчила, заміж за Валерія вийшла.

На його джипі у село тоді приїхали. Віка ошатна така, міська. Валерій теж на актора вчився, потім Емма у них народилася.

Валерій став у відрядження їздити, та й донесли Віці, що в її чоловіка вона не одна.

Тетяні й шкода було сестру, але й ясно, що такою, як Тетяна, вона бути не зможе.

Тетяна зовсім інша, вона звичайна. Їй метушня, яскраве життя ні до чого. Їй своє, просте до душі.

І чоловік Андрій Тетяні пасує, з села їхати навіть і не думав. Навіщо їхати, якщо тут і батько з матір’ю, і все своє, рідне?!

Він на електрика вивчився, Тетяна у швейному, потім у село повернулися та й одружилися. Двоє діток у них – Олег і Катруся, господарство, робота улюблена.

Та й батьки поряд, їм тепер допомагати треба. Як же ж можна раптом поїхати кудись? Серце ж буде не на місці, туга забере з чужими людьми й чужими місцями поневірятися!

Тетяна встала і підійшла до комори. І навіщо Андрій зсередини засув поставив?

– Еммо, відкривай, холодно там, занедужаєш! Еммо, я зараз матері подзвоню, що ти не слухаєшся, вона сказала, що приїде, якщо будеш погано поводитися!

Скрипнула засувка. Емма вийшла заплакана. Ось і прикро, що вона поганого Олегу з Катрусею наговорила. А й шкода її, недолуге ще, меле нісенітниці, дитя ще.

Тетяна обійняла Емму,

– Змерзла?

Та спочатку крутилася, убік дивиться, а потім розплакалася, як маленька! Схлипує, а на Віку маленьку як схожа! Тетяна по голові племінницю гладить.

Ох, начебто і все в неї є, Вікторія добре заробляє, та й Валерій на Емму дає.

А вона як неприкаяна!

– Ну не плач, мама ж обіцяла? Обіцяла! А на новий рік вона тому й не приїхала, що працювала, ти ж знаєш! – втішала Емму Тетяна, а сама думала, що не змогла б ось так.

Сама б вона до доньки поїхала, не пішла б, як Віка, на якусь вечірку. Віка поділилася, що в неї нове кохання, якийсь крутий хлопець, звуть його Максим. І, можливо, вона з ним приїде. Краще б Віка одна приїхала, Емма її так чекає, напевно, засмутиться.

– Гаразд, Еммочко, все буде добре! – Тетяна поправила племінниці волосся, погладила по голівці поцілувала. Емма застигла, наче її мама так ніколи не цілувала, рвучко обійняла Тетяну, й схлипнула,

– Ти добра, просто я так від образи, вони мені сміялися!

– Ну, ну, годі, все буде добре, Олег із Катрусею теж не зі зла. Мир, гаразд? Давай краще разом до маминого приїзду печиво спечемо?

Ось вона зрадіє й здивується, давай? Зараз Катрусю з Олегом покличемо і напечемо, свято ж скоро, Водохреще!

– Свято? – Емма витерла сльози й посміхнулася, – Я мамі котика зроблю з тіста й зайчика, можна?

– Ну, звісно, йдемо? – обійняла її і повела Тетяна. – Катрусю, Олеже! Давайте печиво пекти, годі сваритися, на печиво ми добрі побажання загадаємо, папірці покладемо.

І кожен потім тягти будемо.

А скоро тітка Віка приїде, тато наш теж скоро прийде і дідусь з бабусею.

І як стемніє, ми бенкетувати будемо!

Тетяна милувалась, як діти задоволені, і не сваряться більше. Цілу купу вже фігурного печива наліпили, пора і в духовку ставити, вона прогрілася.

Згадалося, як вони з Вікою та з мамою теж пекли пиріжки та печиво.

Тетяна мамі допомагала й Віку вчила.

Віка завжди була нетерпляча, їй кропітка робота не до душі, їй треба все швидко, з наскоку.

Так Віка тоді й не зліпила зайчика, тісто зім’яла і кинула: – Не хочу я ці печиво ліпити!

Віка і по ягоди і гриби не любила ходити.

Іде лісом, співає, а про гриби та ягоди забуває.

Тетяна з Вікою тоді, у дитинстві, нерозлучні були. Віка хоч і молодша, а фантазерка велика була. Та й усе в них було добре, ніколи не сварилися! А тепер якось нарізно…

…Двері в будинок відчинилися впустивши морозне повітря, і весь у снігу, зайшов Андрій.

– Тату! – Олег і Катруся одразу підскочили і кинулися в обійми до батька. – А ми печива з секретом напекли!

– Розумнички мої, я ж з морозу, холодний, і весь у снігу. А я думаю – чим так смачно пахне? – Андрій скинув кожушок і шапку і підхопив на руки одразу й Олега й Катрусю.

Тетяна замилувалася своїм чоловіком, хоч і не перший рік живуть. А в очах його кохання та тепла тільки більше стає.

Віка з сестри сміялася:

– І що ти в ньому знайшла? Ні риба, ні м’ясо, ні на лице не дуже, і взагалі, як людина, Андрій твій нудний.

– Знаєш, а для мене щастя, це коли зранку з радістю йдеш на улюблену роботу. А ввечері мчиш додому, бо вдома чоловік коханий і діти чекають, – Тетяна думала, що Віка її зрозуміла.

Але натрапила на глузливий погляд молодшої сестри:

– І що, так і будеш усе життя, отак ось, одне й теж саме? Та ні, я не насміхаюся, твоя справа…

Двері знову відчинилися – от і батьки.

– Бабусю, дідусю! – зраділи Олег і Катруся.

Емма теж вибігла, стала дідуся з бабусею обіймати, хоча по її очах Тетяна зрозуміла, що Емма чекає маму.

Олена Петрівна та Ігор Іванович почали діставати гостинці, діти раділи.

І нарешті за вікном почувся звук автомобіля.

Тетяна визирнула у вікно. Емма одразу хотіла вискочити на ґанок:

– Мама приїхала!

Вона вже збиралася бігти, як раптом одразу зупинилася від побаченого.

Вікторія зайшла у пухнастій шубці, як завжди яскрава, з ароматом парфумів, але… Не одна.

За нею зайшов незнайомий чоловік, усміхнувся,

– Здрастуйте, зі святом! Віка, у твоєї сестри чудовий дім, а ти казала, що він невеликий! А ялинка яка шикарна!

– Та годі тобі, облиш! – Віка обернулася до сестри: – Тетяна познайомтеся, це Максим!

– Матусю! – Емма так і стояла осторонь. – Матусю, я так на тебе чекала!

– Привіт моя люба! А у нас тобі подаруночок, те, що ти хотіла! І для всіх подарунки, дядьку Максиме, діставай!

Олегу – ігрова приставка, Катрусі кухня для ляльок, а для Емми… Планшет! Ну що, сподобалося всім? Ну і солодощі звісно від тітки Віки і дядька Максима.

– Дякую! – разом радісно дякували Олег і Катруся.

Тітка Віка завжди їм хороші подарунки привозила. Тільки Емма посумнішала, але намагалася не показувати вигляду.

– Дивись, як твої радіють, – трохи роздратовано сказала Віка сестрі. – А моя Емма надулася, знову їй щось не так. Вона ж хотіла планшет, купили найдорожчий, а вона кривиться!

– Я хотіла, мамо, я говорила… – тихо шепотіла Емма, але Віка вже відійшла і не чула.

– Привіт, Еммо, а я Максим, друг твоєї мами, – Максим підійшов до неї, і Емма трохи розгубилася.

З ним вона зовсім не хотіла спілкуватися, у мами вже був друг, і тоді мама постійно Емму відвозила, то до бабусі, то до подруги.

– А мама мені казала, що ти любиш малювати? – усміхнувся їй Максим. – Я до речі теж люблю, я проєкти будинків малюю. Слухай, а я здогадався, бо ж ти для малювання хотіла планшет, графічний, так? А мама все наплутала?

Ну так не хвилюйся, ми з тобою розберемося, правда?

Емма здивовано подивилася на Максима – вперше мамин друг з нею так розмовляв.

– А у нас до чаю сюрприз! – весело оголосила Тетяна, коли всі вже наїлися домашньою гарячою картопелькою та качкою, запеченою з яблуками,

– Ми з дітьми всім напекли печива з передбаченнями. Ну, вибирайте!

Усі почали вибирати.

Максим нахилився до Емми і тихо спитав:

– А ти нам із мамою підкажеш, які нам взяти печива? Ти якісь своїми ручками ліпила, я дуже хочу те, що ти зробила!

Емма знову здивувалася – а в цього дядька Максима добрі очі. І ще він уважний, він на Емму звертає увагу, не те, що інші!

І Емма обрала того зайчика і котика, що вона сама зліпила, і дала Максимові:

– Оце!

– Дякую, найдобріша і найкрасивіша дівчинка на світі, – тихо подякував дядько Максим.

І голосно, як і решта, розламавши своє печиво, прочитав:

– Твої рідні будуть завжди з тобою, якщо сьогодні вони поряд!

– Ого, яке чудове пророцтво, все співпало! – і Максим обійняв Вікторію – вона сиділа праворуч, і Емму, яка сиділа зліва він його, і прошепотів їй: – Дякую, що допомогла!

У Вікторії теж було схоже передбачення:

– Ти любиш сильніше, аніж думаєш, твоє справжнє кохання прийшло!

Вікторія зніяковіла, що було їй не властиво,

– Ну, я у передбачення не вірю!

Але коли Емма з мамою й дядьком Максимом їхали, Тетяна помітила, що Максим був уважний і до Віки, і до Емми. Вони виглядали як сім’я, Тетяна була рада за сестру, і вона не помилилася!

З появою Максима всі невдачі Вікторії скінчилися. Вона більше не мріяла, щоб їй усі заздрили.

І не виставляла напоказ свої дорогі вбрання.

Печиво від дочки з передбаченням створило диво!

Вікторія вийшла заміж за Максима.

Їхня старша дочка Емма збирається піти шляхом батька, саме так вона називає тепер Максима.

А їхня молодша донька Маринка – ну викапана мама.

Співачка і танцівниця, можливо, вона теж захоче стати артисткою.

А може й ні, вона поки що не вирішила.

Вони дуже дружні із сім’єю старшої сестри Вікторії. З Тетяною, Андрієм та їхніми дітьми.

Але найголовніше щастя – це коли все перебуває в гармонії, ким би ти не був.

Коли зранку з радістю йдеш на улюблену роботу.

А ввечері мчиш додому, бо вдома – коханий чоловік та діти. Мабуть, це і є щастя, як не крути!

Сімейне та найпростіше людське щастя!

КІНЕЦЬ.