У всі часи бабусі, звичайно, були завжди зовсім різні. Одні чого тільки не придумають, щоб забрати до себе онуків на всі канікули і сидіти разом з ними, щоб відгодувати, як слід. Інші ж, живуть за принципом: «Не хочу няньчиться з малими дітьми на старості років, хочу свободи і більше для себе часу».

Другі, звичайно, зараз зустрічаються найчастіше, сучасні бабусі, яких можна зрозуміти: вони виростили своїх дітей, хочуть пожити і для себе.

Але ні, молоді сім’ї намагаються закликати своїх мам до совісті:

«Але ти ж бабуся, ти повинна і все».

Але ж нічого вона не повинна нікому, якщо немає бажання. Повинні батьки маленької дитини самі виховувати свою дитину.

Але як же – няню наймати дорого і, головне – для нас хвилююче, адже чужа людина все таки, а чужій людині непросто довірити своє власне дитя.

І чомусь нікому в голову не приходить оплачувати бабусі її працю: проблема відразу б зникла, все було б чесно і справедливо для всіх.

Розповім, як у нас відбулося в родині і до якого правильного висновку ми усі разом прийшли.

Народився у нас перший довгоочікуваний синочок.

Коли нашому синові було півтора року, у дружини раптом виникла потреба відпочити від усього побутового і з’їздити удвох зі мною у відпустку, вона дійсно дуже втомилася, ще й тоді мала проблеми зі здоров’ям.

Нам тоді і в голову не приходило платити її матері, щоб вона посиділа два тижні зі своїм власним онуком, і так само її намагалися присоромити – мовляв, бабуся ж, має глядіти онука.

Моя теща дуже довго не погоджувалася, хоч і сама відпустку взяла, але погодилася лише на тиждень, адже сама ж хоче відпочити. Загалом, з’їздили ми тоді на море, приїхали, теща віддала нам дитину і в ту ж мить побігла з нашої квартири. Ми ще й ображалися тоді на маму моєї дружини, що її дитина була, як тягар.

Другий син у нас народився, коли бабуся вже вийшла на пенсію, а старшому виповнилося майже сім років.

Дружина моя дуже хвилювалася – отримала на той час добру посаду, про яку багато років мріяла, але боялася, що під час декрету її знімуть з цієї посади і, поки вона сидітиме вдома, її вакантне місце хтось приглядить собі.

Ми знову тоді звернулися до тещі – мовляв, ви все одно на пенсії зараз, часу маєте вдосталь, ну що вам вдома сидіти і сумувати одній, коли можна онуків виховувати?

теща тоді категорично відмовилася, запропонувала нам найняти няню для цієї роботи, тому що їй самій треба шукати підробіток, на пенсію одну прожити важко.

І ось тоді нам прийшла геніальна думка: поєднати два в одному – платити нашій бабусі за послуги няні. Звісно, тещі трохи незручно було погоджуватися на це, але нам й так зрозуміло було, що їй гроші потрібні, бо пенсія зовсім мізерна. І ми спокійні, і бабуся при грошах, чому ми теж дуже раді.

На тому і вирішили, обговорили всі нюанси: коли вона приходитиме і йтиме додому, вихідні дні, режим дітей і їх харчування.

Ще плюс: розбіжностей у вихованні не було, тут тільки ми диктували свої умови матері дружини, бабусине слово не вирішальне було, але ми дуже прислухалися до неї.

Мою тещу абсолютно все влаштувало, а дружина вийшла на роботу, коли молодшому синові виповнилося 8 місяців.

Жодного разу від тещі не звучало подібне: «У мене свої плани» або «Народили – виховуйте самі!»

Ні, теща ходила до нас наче на роботу і це нормально. Зараз діти вже виросли і вже самі допомагають бабусі по господарству на дачі, просто – від душі, тому що люблять її шалено.

Тому, до такого методу я щиро закликаю всіх молодих батьків. Це і мотивація для бабусь і дідусів, це – і спосіб уникнення конфліктів, це – і спокій тому, що з дітьми сидить не якась незрозуміла чужа людина, а рідна людина, яка для онуків готова все найкраще віддати.

Але чомусь багато людей нас не розуміють, ще й засуджують, кажуть, що відносини в нашій родині якісь холодні, всюди тільки розрахунок і меркантильність, що в нормальних сім’ях бабусі ніхто грошей не дає за догляд за онуками.

Якось нерозумно таке говорити. Або заздрять, тому що самі заплатити бабусям не можуть. Але хіба це не хороший вихід? Хіба ми щось неправильно робимо?

КІНЕЦЬ.