Я все своє життя мріяла про дуже коротку стрижку. Але вже 30 років я ходжу з каре. І ось нарешті у мене вистачило сміливості зважитися на коротку стрижку, яку я так давно хотіла. Чоловіку я не стала нічого говорити, тому що він би мене відмовив.

-Це що за жах?! – Запитав у мене чоловік, коли я повернулася з перукарні.

-Це мій новий образ, я тобі якось казала, що мріяла про таку стрижку ще з п’ятнадцяти років, – відповіла я.

– Ну це ж жахливо виглядає, – почав він, – ти подивися на себе, ти ж схожа на пацана.

-Я не схожа на пацана, ця зачіска теж дуже жіночна. Якщо тобі щось не подобається, то не обов’язково про це мені говорити, – вирвалося в мене.

-Мені не просто не подобається, я в шоку, в сказі, як з такою зачіскою можна ходити?! Тобі ж доведеться відрощувати її років зо три, – сказав чоловік.

-Я не збираюся нічого відрощувати, я тепер ходитиму так завжди, – заявила я.

Чоловік закотив очі, а потім весь день ходив без настрою. Невже його так засмутив мій новий образ? Так, це щось нове, але я була готова до цих змін. І чомусь наївно вважала, що й чоловіку сподобаються мої зміни, але цього не сталося.

-Я хочу розлучитися! – приголомшив мене він через три дні.

-Ти зараз серйозно? Тобто, ти хочеш розлучитися зі мною через стрижку?! – Витріщивши очі, запитала я.

-Так, – відрізав чоловік.

Я намагалася з ним поговорити, але все марно. Я була вражена вчинком чоловіка. Виходить, що весь цей час він любив мене лише через зовнішність?

КІНЕЦЬ.