Дмитро, мій чоловік, родом з багатодітної сім’ї – він четвертий, наймолодший син у своїх батьків.

Його матері, свекрусі моїй, 68 років, живе вона одна, з нав’язливою турботою за всіх дітей і онуків, тому з нею ніхто жити не хоче – вона всіх просто постійно повчає: її повчання завжди переходять в крик.

Вже склалося якось так, що сама свекруха любителька ходити по сім’ях дітей і вчити всіх життя, хто та що має робити, і найкраще, робити все так, як вона скаже.

Для мене її прихід в наш будинок з ночівлею – справжній сум, м’яко кажучи, тому як я втомлююся від непотрібних і незрозумілих її порад, а у неї їх безліч для мене є завжди.

Так, ми живемо не шикарно і це правда, самі розуміємо все: є 2 кредити, один з яких на житло, за все треба платити, та й на дочку 7 років суцільні розтрати.

Але мій Дмитро досить таки добре заробляє, навіть у такий важкий час, він ще й вечірні підробітки має, і я вдома не сиджу.

Після оплати всіх рахунків загальний бюджет на сім’ю у нас виходить досить скромний, але на життя цілком вистачає, живемо не гірше від людей, а те, що коли виплатимо кредит і будемо мати власне житло не може не тішити нас зараз.

Та ще й іноді на чорний день відкласти вдається нам.

Загалом, все як у середньостатистичних сучасних сім’ях, як кажуть, не гірше, ніж в інших людей.

Але, щиро кажучи, мене так втомлюють поради моєї свекрухи, і це не просто поради, а вимоги якісь її, незрозумілі для мене.

Їй дуже не подобається, якщо я викидаю чисті целофанові пакети незважаючи на те, що вони безкоштовні. Мати Дмитра каже – мовляв, думай про майбутнє, раптом стануть платними, краще складай їх в поличку!

Та й взагалі – навіщо даремно щось викидати? Пакети для сміття у відрі – це взагалі гроші на вітер, адже можна ж застелити дно відра газетками і туди-сюди з відром на смітник сходити!

Взуття можна чистити просто олією, для миття посуду можна натерти господарське мило і змішати з водою в банку, а пральну машинку нічого так просто вмикати – багато чого можна і руками випрати, ніж електроенергію витрачати даремно. Так що – машинкою пральною мені просто милуватися, чи що виходить?

В їжі взагалі щось незрозуміле: навіщо купувати зелень, тільки щоб прикрашати салати? Каші на воді теж смачні. У суп замість м’яса або курочки можна кинути кубик, а краще – його половинку.

І взагалі, свекруха мені постійно говорить, що в суп краще кинути побільше дешевих макаронів, вони розварюються, і виходить густе місиво, яке ситніше, ніж бульйон.

А в фарш для котлет можна покласти побільше розм’якшеного хліба – смак той же, а економія вище. Яка піца у свята? На батончик можна порізати дешеву сосиску, потерти плавлений сирок «Дружба», засунути в духовку – ось тобі і піца. Дешево та сердито, як люди кажуть.

А недавно я зробила непрощенний вчинок – при свекрусі викинула шкарпетки чоловіка у відро для сміття, застелене целофановим мішком. На носках уже була велика дірка, причому великого розміру, чоловік в них з риболовлі приїхав.

Як зняв брудні, я дірку побачила і в сміття! Свекруха в сварку до мене, руками лізе у те відро, дістала шкарпетки Дмитра, хоча там ще й сміття було.

Руками попрала, чекала – поки висохнуть, зашила ту дірку, і сказала, що тепер буде перевіряти: які у чоловіка шкарпетки і шити їх ще до того, як я їх зберуся викинути в смітник.

Я розсердилася, показала їй дві упаковки нових шкарпеток, мовляв – немає в них зараз дефіциту, ми з Дмитром купимо нові. Але вона сказала, що ці дві упаковки ще 3-4 роки носити можна при акуратному шитті. І так у всьому!

Ой, я більше так не можу, мати чоловіка мене вже просто дуже втомила.

Уже з іншими її невістками у нас жарт пішов, адже вона має ще два сина, крім мого Дмитра, і дві невістки, відповідно:

«До тебе свекруха їде, швидко викладай відро газетою і ший шкарпетки!».

Але от мій чоловік дуже ображається на мої такі жарти в бік його матері. Розповідав, як мамі важко жилося з дітьми, батько був нерозумним, роботи постійно міняв, пив, от мати на всьому і економила, та ще й в радянські часи.

Та я б і змовчала їй, адже все розумію, але її поради завжди переходять в крик. Мати Дмитра ніколи не може спокійно говорити, вона від зауваження відразу переходить у крик, сперечається зі мною постійно.

Мало того, вона любителька ще й покопатися всюди щоб перевірити: чи не витрачаю я гроші на щось марне. Це моє життя, моя сім’я, ми у неї гроші не просимо. Ось як цю проблему вирішити з матір’ю мого чоловіка? Я ж скоро не стримаюся і теж суперечку їй влаштую, бо хіба так люди роблять, навіщо приносити сварку в наш дім?

Але хіба це нормальна поведінка дорослої жінки? Як я можу любити її і спокійно ставитися до її вчинків? Хіба ще я у чомусь винна?

КІНЕЦЬ.