Ось уже скоро півтора роки, як мій син нарешті одружився. Я на цю подію чекала з нетерпінням, і весільний подарунок у мене був давно готовий. Та тільки ніхто йому до 30 так і не сподобався.

Я вже подумала, що не доля мені побачити онуків, як раптом він привів додому симпатичну дівчину і сказав: “Мамо, знайомся, це моя наречена!” Чесно зізнаюся, невістка мені відразу не сподобалася, але на те була вагома причина. Ніяк я не могла повірити в її щире кохання після розлучення.

Незважаючи на свій дуже юний вік, у 23 роки Таня була вже розлучена і залишилася з маленькою дворічною дитиною на руках.

Звичайно, при знайомстві я цього не знала, і навряд чи могла б здогадатися — адже вона ще сама виглядала як дитина. Син розповів мені про цю подробицю місяцем пізніше. Мене це сильно вразило, я миттєво подумала, що тут щось нечисто. Але вирішила промовчати, адже у сина своє життя та й квартира йому від дідуся дісталася, тож не мені з невісткою жити. Все змінилося напередодні Різдва, коли вони з сином вирішили зробити мені сюрприз.

На досвіді моєї рідної сестри можу сказати, що розлучення, особливо з дитиною на руках, це справа непроста. Тому я не могла не поцікавитися, що стало причиною. Відповідь сина теж здалася мені підозрілою: не порозумілася зі свекрухою. Це ж наскільки потрібно було не робити? Скільки я в нього не просила, син не зізнавався, в чому річ. Все відмовлявся тим, що Таня сама розповість, якщо я її спитаю.

«Мамо, ти не хвилюйся. Танічка дуже хороша людина, ти обов’язково її полюбиш», – запевнив мене син. І я йому повірила, бо до цього всі рішення, які він ухвалював, завжди були зваженими. І очі в нього горіли такою любов’ю, що моє материнське серце розтануло.

Я розсудила так: він не до мене в будинок її привів, правильно? Квартира у нього є своя, дісталася від дідуся у спадок (по батьковій лінії). Та й дівчина виглядала дуже тихою та скромною, хоч і зовсім юною.

Тому я не залишилася осторонь весілля і, як і планувала, подарувала молодим машину — гроші на цей подарунок я давно відкладала. Права у сина теж були давно, тільки ніяк не міг накопичити на автомобіль. Він тільки-но ремонт у квартирі встиг закінчити.

А Новий рік та Різдво ми вже зустрічали разом. Я, моя сестра з племінниками, син із невісткою та моїм прийомним онуком. І якщо на Новий рік усі принесли щось своє, то на Святвечір стіл накривала я, бо в нашій сім’ї всі чекають моїх фірмових вареників.

Обов’язково роблю три види і так, щоби солодкі теж були — на десерт. Загалом, гарно посиділи, Таня була щаслива, і син мій сидів посміхався на всі 32. Того вечора у мене від серця нарешті відлягло. І син Тетяни виявився славним хлопчиком.

Не помітила, як пролетів останній рік. Вся сім’я була така зайнята, що ми не встигали знаходити час, щоб зустрітися до ладу. І ось, напередодні Різдва, дзвінок від Тані: «Приходьте Святвечір до нас святкувати. У нас із Павлом для вас є сюрприз». Незважаючи на те, що ми зазвичай святкуємо Різдво у мене вдома, погодилася. Як виявилося, на мене чекав не один сюрприз, а цілих два.

Сказала, що обов’язково прийду, десь ближче до вечора, годині о п’ятій. Але Таня була непохитна, дуже просила прийти раніше. Так що святковим ранком о 10-й я була вже в гостях у невістки.

Вона зустріла мене в тапочках і фартуху, видно, що тільки-но прийшла з кухні. Піднімає на мене очі і так тихо-тихо, майже по-дитячому каже: «Навчіть мене готувати вареники, будь ласка. Торік ви такі смачні зробили, не відірватись. Син ваш їх дуже любить, а я так не вмію. Навчіть?». І як я могла відмовити?

Готувати я люблю, тим більше, вареники у мене справді особливі. А от дочки, якій можна було б передати сімейний рецепт, так і не маю. Тож ми з Танею пішли разом за продуктами і почали ліпити вареники. Багато наліпили! Аж чотири види: з капустою, картоплею з грибами, м’ясом і, звичайно, з вишнею.

Поки стояли на кухні, вона мені нарешті розповіла, чому не порозумілася з минулою свекрухою. Виявляється, Таня зовсім не вміла готувати і господарювати, а свекруха її постійно за це дошкуляла, нерідко опускаючись до образ. Дівчинці тоді було лише 19 років, нормальна свекруха взяла б і навчила.

Однак Таня сказала, що в них у селі були зовсім інші порядки , а її чоловік від першого шлюбу так жодного разу за неї і не заступився, у всьому намагався догодити мамі.

Вважаю, що в такому разі розлучення гідне поваги. І не побоялася від свекрухи з чоловіком піти, ще й з дитиною. У цей важкий для Тані момент вона зустрілася з моїм сином, а він їй, як вона каже, життя врятував. І мені також приємно, що я такого доброго чоловіка виростила.

Вареники вийшли чудові, але, крім довгоочікуваної історії знайомства, мене чекала приємна звістка. Виявляється, Таня чекає на дитину вже від другого шлюбу, буде в мене тепер двоє онуків! І у сина на роботі підвищення, то ж все у них складається відмінно. Не можу натішитися цим новинам. А з невісткою ми тепер частіше зідзвонюємося, адже ми справді порозумілися, як і сказав мій син.

КІНЕЦЬ.