Я перестала стежити за собою, почала важити 75 кг, могла в одній піжамі ходити весь день і не митися по 2 та 3 дні. Навіть зуби не чистила, а потім мені навіть жити не хотілося… Дізнавшись це, моя подруга-японка повела мене в одну клініку, сказавши, що там є одна цікава процедура, після якої життя змінюється, ніби заново народився.

Вона приїхала за мною, я так і пішла в піжамі та в домашніх капцях з нею. Їхала до центру Токіо в такому вигляді. На голові дулька. У Японії взагалі не звертають уваги на тебе.

Хоч голою ходи. Їм не до когось. Кожен зайнятий своїми думками. І вони не мають звички розглядати людей у ​​транспорті чи на вулиці. Люди там вільні.

Прийшли, заповнили папери. Отож заходжу я туди, а там посередині кімнати стоїть труна. Лікар поставив кілька запитань, мені дали одяг ошатний для смертника, я переодяглася. Скомандували:

– Лягайте та відчуйте, що почувають померлі, коли захочете вийти – ось кнопка, натисніть її і ми вас випустимо.

Я лягла. Усередині був дивний запах, але залитий освіжаючим. М’який атлас яскравого кольору. Намистинки по периметру труни… Лежу, розглядаю труну. Усередині грала жалобна музика. Слабке світло з кімнати було видно зі щілин. Тут чую, ніби мене виносять і завантажують у машину.

Я починаю натискати на кнопку, вона раптом відвалюється… Я починаю їх кликати і обурюватись, що я не за це заплатила. І взагалі, чи не офігіли вони часом?! Потім їдемо хвилин 10. Я вже трохи задихаюся. Потім чую команду:

– Вивантажуй!

І відчуваю, як мене опускають на мотузках у землю. Чую, як земля падає на мене зверху на труну. І голоси ставали приглушенішими. Я починаю вже в істериці на весь голос кричати. Матюкати їй рідною мовою. У голові мільйон думок. Що я потрапила до сектантів. Вони мене вбивають. Аум Сенріке!

Гандони, які ненавидять іноземців. І найімовірніше подруга-японка з ними у змові. Уб’ю!!!…

Мене реально закопують. Я почала ще більше верещати, як свиня на бійні і штовхатися ногами. А найстрашніше – я почала задихатися. Я плакала і соплі текли по щоках, затікаючи у вуха. Від істерики та страху я обпісялася. Через тісноту я навіть не могла витерти обличчя. Я лежала, як колода – руки по швах, у тісній труні. Всередині смерділо сечею. Я думала:

– Господи, я не хочу вмирати!

Там було дуже тісно. Душно. І вже не було чим дихати. Почала паморочитися голова. Я відчула, що почала мерзнути. Адже я обпісяла всю труну і лежала мокра у своїй сечі.

– Холодна земля, – подумала я.

Ридала я хвилин 20. І вже непритомніла. Стан був страшний. Почала розуміти Гоголя і згадала, що, можливо, він прокинувся в труні і помирав так само, як я тут. Перед моїми очима відразу спливли картинки з минулого:

Як я народила і тримала доньку на руках… Її перші кроки… Її косички, які я заплітала кожен день… О боже, я зовсім забула про свою дочку! Через свою уявну депресію… Я згадала, що взагалі перестала дзвонити мамі… Згадала, що життя таке прекрасне! Що життя чудове! А я тут, у труні, вмираю. І мене вбивають мої улюблені японці, яких я так обожнювала.

І тут відкривається кришка труни. Я дивлюсь: я в тій же кімнаті. Ця труна – ілюзія смерті та повністю комп’ютизована. Я ще плакала хвилин 10. Ледве заспокоїлася. Матюкала їх.

Подруга стоїть, сміється. Вони мені дали відеозапис моєї “смерті”. Усередині труни були вмонтовані камери, які записували. Після цієї процедури я схудла, погарнішала, полюбила життя і більше думки про те, що я не хочу жити або в мене депресія, не було. Не хочу туди! Хочу жити тут і зараз! Ось. І ви полюбіть життя!

12 ЗАПОВІДЕЙ ОПТИМІСТА:

1. Не забувайте викидати сміття: … з відра… з голови… з життя!

2. Коли ваші справи йдуть погано, просто не ходіть з ними.

3. Якщо помилку можна виправити, значить, ти ще не помилився.

4. Найкращий вчитель в житті – досвід. Бере правда дорого, але пояснює дохідливо.

5. Дякую тим людям, які увійшли в моє життя і зробили його прекрасним. І дякую тим людям, які вийшли з нього і зробили його ще кращим.

6. Завжди знайдеться хтось, кому не подобається те, що ти робиш. Це нормально. Усім поспіль подобаються лише кошенята.

7. Якщо хтось на вас кричить, злиться або ображається: «задавіть» його своїм позитивом.

8. Своє життя треба влаштовувати доти, доки життя не почне влаштовувати тебе.

9. Не хочу вас засмучувати, але в мене все добре!

10. На граблі не наступаю. Я вже по них танцюю! І з кожним разом все віртуозніше.

11. Рецепт молодості: радійте кожній дрібниці і не нервуйтеся через кожну наволоч.

12. Найкращий день – це Сьогодні!

КІНЕЦЬ.