– Ти випадково не вагітна? – очі Оксани Геннадіївної засяяли радісним блиском.

– Ні, з чого ви вирішили? – мимоволі зіщулилася невістка і втягла голову в плечі.

– Їси дуже багато солоних огірків. Точно не вагітна? – недовірливо перепитала свекруха.

– Ні, – не стримавшись, вигукнула Алла.

Дівчина не любила, коли свекруха заводила розмову з приводу продовження роду.

Пара не те, щоб не планувала поповнення, а більше покладалася на волю випадку.

– Такими темпами я точно ніколи від вас онуків не дочекаюся, – схлипнула Оксана Геннадіївна і в засмучених почуттях опустилася на стілець. – А я знаю, чому у вас нема дітей!

– Чому ж? – Алла спідлоба зиркнула на свекруху, чекаючи від неї чергової нісенітниці.

– Ваш кіт! Завели кота, нянькаєтеся з ним, як з маленьким, і несвідомо не налаштовані на дітей, ось їх і немає, – впевнена у своїй правоті, раптом видала жінка.

Невістка у відповідь посміялася з її слів і тут же забула, проте незабаром зрозуміла, що дарма.

Повертаючись із роботи, вона зустріла сусідку з котом на руках, яка з осудом подивилася на Аллу.

– Як можна було його викинути надвір? Зовсім немає ніякого сорому! Адже так і не скажеш…

– Не зрозуміла… Що у вас на руках робить мій кіт? – Дівчина простягла руки, щоб забрати пухнастика.

– Твоя свекруха сказала, що ти вирішила віддати його до притулку, – схвильовано відповіла сусідка.

– Неправда! – Алла забрала кота і поспішила додому, щоб одразу ж зателефонувати Оксані Геннадіївні, і все їй висловити.

– Що такого я зробила? – образилася жінка, почувши претензії невістки. – Розвела паніку на порожньому місці через якогось кота!

– Він частина нашої родини! Звідки у вас взагалі ключі від нашої квартири?

– Син дав…

– Поверніть негайно! За нашої відсутності вам нічого робити в чужій квартирі! – вигукнула Алла.

– Не віддам!

– Тоді ми змінимо замки! – рішуче промовила дівчина і кинула слухавку.

Цього ж дня Алла поговорила із чоловіком із приводу замку. Скаржачись на те, що він втомився після роботи, Михайло таки змінив його.

– Не розумію тільки, навіщо ми з ним маємося? – пробурчав чоловік.

– Я не помітив із ним жодних проблем.

– Твоя мати сьогодні прийшла і виставила на вулицю нашого кота, вирішивши, що через нього у нас немає дітей…

– Нісенітниця якась, – посміхнувся Михайло.

– Мама додумалася теж.

– Саме з цієї причини я не хочу, щоб у неї були ключі від нашої квартири!

– Алла обґрунтувала свою поведінку.

На якийсь час свекруха втихомирилася і перестала навідуватись у квартиру сина та невістки.

Саме в цей період Алла зненацька дізналася, що вагітна. Вона поспішила повідомити чоловіку цю радісну звістку, а той миттєво втішив свою матір.

Оксана Геннадіївна, запереживавши, вирішила не відкладати візит на потім і навідалася до невістки.

– Нарешті! – діловим тоном промовила свекруха, тільки-но Алла відчинила двері.

– Ну і хто буде?

– Поки що не знаю…

– Тільки врахуй, що я хочу внучку!

– Демонстративно схрестила руки жінка.

Дівчина закотила догори очі, вирішивши пропустити ультиматум свекрухи повз вуха.

Однак у тому, що Оксана Геннадіївна не жартувала, Алла дуже швидко переконалася.

– У тебе буде внук! – схвильовано повідомив матері Михайло і показав знімок УЗД.

– Внук? – зневажливо скривила обличчя жінка. – Я ж сказала, що хочу внучку! Не люблю цих хлопчаків!

– Мамо, ти серйозно? – спитав чоловік, переглянувшись із здивованою Аллою.

– Які тут жарти! – з досадом пробурмотіла Оксана Геннадіївна. – Навіть не думайте мені привозити його. Нянчитися не буду. Була б онука, інша річ, а так навіть не розраховуйте на мене.

Слово своє свекруха дотримала. Після того, як народився хлопчик, вона жодного разу не приїхала побачити онука і жодного разу не спитала сина про те, як він.

Через рік Михайло запросив матір на день народження дитини. Чоловік сподівався, що Оксана Геннадіївна схаменулась за цей час.

– Ні, я не приїду, – категорично заявила жінка. – Говорила ж, що я не хотіла онука. Якщо ви так сильно хочете мене побачити, оплатіть таксі туди і назад, і то, я подумаю, варто їхати чи ні.

– Мамо, тоді краще не варто, – образливо відповів Михайло.

Після цього випадку чоловік щонайменше скоротив спілкування з матір’ю. Тільки у свята він забігав до неї, вітав і швидко йшов.

Про невістку та онука Оксана Геннадіївна жодного разу не питала. Здавалося, їх взагалі не було у її житті.

На запитання сина, чому так відбувається, вона сухо відповідала, що після того, як Алла народила хлопчика, жінка викреслила її зі свого життя.

Через десять років Оксана Геннадіївна несподівано занедужала – і злягла. Вона відразу поспішила повідомити про це сина і попросила його допомоги.

– Потрібно тобі доглядальницю наймати, я постійно на роботі, – здивовано знизав плечима чоловік.

– Навіщо доглядальницю? Ще гроші на неї витрачати!

– Який вихід ти пропонуєш? – поцікавився Михайло.

– Нехай твоя дружина та син по черзі мені допомагають, – спокійним тоном відповіла Оксана Геннадіївна.

– Моя дружина та син? Нагадай-но мені, а це не ті самі люди, яких ти десять років навіть за  рідних не рахувала? – єхидно посміхнувся чоловік.

– Ну було і було. Що тепер згадуватимемо?! – мати винно опустила очі на підлогу.

– Цікаво, а ти їх імена хоча б пам’ятаєш?

– Алла і.., – замислилася Оксана Геннадіївна.

– Іван.

– Точно, Іван!

– Загалом, так, мамо! Ні моя дружина, ні мій син за тобою не доглядатимуть. Після всього, що ти наговорила, я нізащо не проситиму їх допомогти, – категорично заявив Михайло. – А ось доглядальницю я зобов’язуюсь тобі оплачувати.

– Синку, такі гроші! – сплеснула руками мати. – Може, таки поговориш із ними?

– Ні!

Наступного дня до Оксани Геннадіївни прийшла помічниця, яка, не пробувши й півдня, забралася додому.

Цілий місяць Михайлу доводилося після роботи відвідувати матір. За цей час вона добряче дістала його своїм невдоволенням і моралями, і чоловік остаточно зрозумів, що Аллі та Івану пощастило, що вони стільки років не спілкувалися з його матір’ю.

КІНЕЦЬ.