Будильник дзижчав над вухом вже майже хвилину, але в Яни не було сил простягнути руку і вимкнути його.

Понеділок! Шоста ранку! Якби вона знала, чим обернеться для неї цей недільний обід із родичами, вона обов’язково взяла б відгул на сьогодні. А зараз треба вставати та йти на роботу. Як пережити цей день?

Яна все-таки встала і поплелася у ванну – зараз її міг привести в себе тільки контрастний душ. Потім вона приготувала яєчню та зварила собі каву та чоловікові.

Олексій вийшов з ванної бадьорий, у гарному настрої:

– Чудово вчора посиділи! Треба взагалі частіше з родичами зустрічатися. І привід, до речі, скоро знову буде – мій день народження.

У Яни була інша думка щодо вчорашнього обіду, але вона поки що притримала її при собі.

Приводом був день народження. Він був у п’ятницю, але вся родина могла зібратися лише у неділю. У п’ятницю після роботи Яна та Олексій з’їздили до супермаркету та закупили все, що потрібно для святкового столу.

У суботу з ранку Яна з особливою ретельністю зробила прибирання в їхній двокімнатній квартирі, а потім почала готувати. Їй хотілося не осоромитися, адже це був перший після весілля обід, на якому вони приймали сім’ю чоловіка – його батьків та двох заміжніх сестер.

Карпа з овочами та деякі інші страви можна було приготувати завтра вранці, але для салату з рапанами потрібно більше дванадцятої години, а качині ніжки вона замаринувала в суботу о шостій ранку. Крім того, Яна приготувала кілька страв для дітей, тому що сестри Олексія сказали, що дітей візьмуть із собою.

Олексій Яні не допомагав, він тільки вкотре збігав у магазин, бо зелені для салатів виявилося замало.

Гостей чекали в неділю до третьої години, Яна з сьомої ранку була вже на ногах, але все одно не розрахувала часу і, приготувавши стіл, не встигла привести себе в порядок.

Привітавшись із гостями, Яна швидко прослизнула у ванну. Ні про яку зачіску вже не могло бути й мови – вона зав’язала волосся у хвостик, трохи підфарбувала очі, ледь торкнула губи рожевим блиском. Добре, що нова сукня була приготовлена заздалегідь.

Вийшовши з ванної, Яна вибачилася перед родичами через те, що їм довелося чекати на неї.

– Ну що ти! Які вибачення між своїми! – сказала Наталя Юріївна – мама Олексія, сідаючи за стіл.

Потім свекруха швидко перевела розмову на іншу тему – почали вітати Яну з днем народження, вручили їй подарунок – байковий халат.

– Щоб тобі завжди було тепло! – цими словами свекруха супроводжувала подарунок.

Гості оцінили все, що приготувала невістка. Їли із задоволенням, жінки питали рецепти. Але дізнавшись, скільки треба возитися з качкою та іншими стравами, одразу заявили, що на такі подвиги не здатні і будуть їсти ці делікатеси у Яни.

Святковий обід поступово перейшов на вечерю. Гості розійшлися лише тоді, коли було з’їдено все.

Олексій заявив, що сьогодні трохи переїв, тому найкраще, що він може зараз зробити, це піти спати.

А Яні довелося прибирати та мити посуд. Оскільки посудомийки у них не було, вона провозилася дуже довго і лягла спати лише о пів на дванадцяту.

На роботі Яна почувала себе втомленою. Добре, що начальства зранку не було – шеф поїхав до головного офісу на нараду. Вона прийшла в себе лише після обіду, випивши кілька чашок кави.

-Більше таких подвигів я робити не стану! – сказала Яна.

– Ні, тепер ти вже не зможеш знизити планку, – заперечила Інна – колега та давня подруга. Тепер від тебе кожне свято чекатимуть на кулінарні шедеври.

– Нічого, поступово відучу, – запевнила подругу Яна. – Я вже зрозуміла, що зробила помилку.

– Ну-ну, спробуй, – посміхнулася Інна.

Вона була права. Родичі вирішили, що тепер Яну можна використати у своїх цілях. Не минуло й двох тижнів, як їй зателефонувала Ліля – старша сестра Олексія:

– Яночко, нас із Віктором у гості запросили, але стіл накриваємо разом. Ти не могла б приготувати якийсь із твоїх чудових салатів, якими ти нас пригощала. А ще краще качку.

– Щодо качки забудь – її тридцять шість годин готувати потрібно. Та й решта страв не швидка. В мене часу немає. Можу тобі скинути кілька рецептів – сама приготуєш. Того ж коропа цілком встигнеш завтра зробити, – відмовилася Яна.

– Ні, короп – це дорого, та й чистити проблемно. Я тоді вже звичайну “мімозу” зроблю, – відповіла Ліля. – Жаль, я на тебе розраховувала.

Минув місяць, і сім’я знову збиралася прийти в гості до молодих, але вже на день народження Олексія.

– Яна, – сказав чоловік у п’ятницю вранці. – Коли поїдемо сьогодні за продуктами, треба буде взяти побільше. Мама попросила, щоб ти всі страви приготувала у подвійному розмірі вона хоче половину взяти з собою.

-Як хочеш, дорогий. На цей раз за стіл відповідаєш ти. Адже це твоє свято. А я буду гостею. Минулого разу я виглядала, наче бідна Попелюшка. Потрібно реабілітуватися перед твоїми родичами. На обіді на честь твого дня народження твоя дружина буде гарною та красивою. Хіба ти не хочеш цього? – Запитала Яна.

– Звісно, хочу, – відповів Олексій.

– Тоді так: у суботу в мене масаж, спа, косметолог та манікюр. А в неділю – перукарня та візажист. До третьої години я якраз буду вдома. Сподіваюся, ти на цей час накриєш на стіл, – сказала Яна.

У неділю вся родина знову зібралася у Яни з Олексієм.

– Ось тобі подаруночок, синку! – Сказала Наталя Юріївна, вручаючи Олексію пухнасті домашні тапки. – Цікаво, чим нас пригощатимуть сьогодні?

Інші гості теж одразу пройшли до столу, на якому стояли тарілки з ковбасною та сирною нарізкою та три салати, які Олексій купив у кулінарії: олів’є, з крабовими паличками та оселедець під шубою. У центр столу Олексій поставив страву з гарячою відвареною картоплею, политою розтопленим маслом та посипаною кропом.

У цей час відчинилися вхідні двері і в квартирі з’явилася Яна з гарною зачіскою, макіяжем, у новій сукні. Вона виглядала чудово.

– Який ти молодець! – Сказала вона, глянувши на стіл. – Впорався з важким завданням. – А ось тобі подарунок, – Яна простягла чоловікові коробочку. У ній був стильний комплект із білого золота – зажим для краватки та запонки.

– Яна, а де качка? Де твій чудовий салат? Де рулетики із баклажанів? – вигукнула свекруха.

– Наталю Юріївно, сьогодні стіл накривав Олексій, а я така ж гостя, як і ви, – відповіла Яна.

– То що, і твого торта з полуницею не буде? – Запитала Ліля.

– До чаю я купив торт “Пташине молоко”, – повідомив Олексій.

Цього разу гуляння не дуже затяглося, і Олексій встиг прибрати все до дев’ятої вечора. Але перемивши за гостями купу посуду, він запропонував Яні купити посудомийку.

P.S.

Яна й далі балувала родичів чоловіка делікатесами, але не дуже часто. А особливо раділи вони, коли до гостей приїжджала мама Яни – шеф-кухар одного зі столичних ресторанів.

КІНЕЦЬ.