У віці 21 року я почала зустрічатися з Владиславом – і через два роки ми одружилися, переїхавши до його матері. Незабаром після цього я народила нашу дочку Малену.

Приблизно в цей час Влад зайнявся бізнесом і швидко почав заробляти хороші гроші.

Він постійно віддавав великі суми своїй матері, а коли я поцікавилася цим, він безцеремонно заявив, що мені не потрібні гроші, оскільки я сиджу вдома.

Природно, це мене глибоко зачепило. Я потай плакала, сподіваючись, що невдовзі все налагодиться.

Проте за рік нічого не змінилося.

У той час як Малена в міру дорослішання отримувала нові речі, я продовжувала носити свій дошлюбний одяг.

Мені не вистачало коштів навіть на догляд за собою.

Влад все більше віддалявся і від мене, і від Малени.

Якось я не втрималася і перевірила його телефон – і виявила фотографії та повідомлення з іншою жінкою.

Конфронтація з ним призвела до сварки з його матір’ю,

яка звинуватила мене в невірності, висміяла мою зовнішність і погрожувала виселенням.

Того ж вечора я вирішила, що не можу залишатися в такому неповажному оточенні.

Наступного ранку я пішла разом із Маленою до своєї матері і подала на розлучення.

Влад не виявив жодного інтересу до примирення або до життя дочки.

Хоча тоді мені й було боляче, але незабаром я відчула полегшення, залишивши позаду таку токсичну ситуацію і зосередившись виключно на своїй дочці.

КІНЕЦЬ.