У вихідні Ганна, як завжди, відвідала свою маму. Мати, якій було вже 80, давно жила одна. За два дні візиту Ганна встигла прибратися в будинку та випрати одяг вручну, оскільки в будинку не було ні пральної машини, ні водопроводу. Крім того, влітку треба було доглядати сад.

Мати запропонувала Ганні переїхати до неї з огляду на її невпинну роботу. Проте жінка, зайнята роботою, дочкою та онуками, вважала, що це неможливо.

Незабаром розмова перейшла на Семена, шкільного коханого Ганни, який повернувся до села після багаторічної відсутності через рік після смерті дружини Вероніки.

Він багато кого розпитував про Ганну, натякаючи на бажання побачити її знову. Ганна задумалася про своє минуле з Семеном, якого вона без відповіді любила в юності. Після школи він переїхав до міста, вступив до інституту та вів кочове життя країною.

Він одружився, розлучився і зрештою повернувся до села. Ганна ж навчалася у технікумі у сусідньому місті, працювала бухгалтером, вийшла заміж, народила доньку Варвару. Її чоловік помер вісім років тому. Коли Семен зайшов до Ганни того вечора, він виглядав старим і сивим.

Вони обмінялися люб’язностями, і Семен розповів про своє минуле: про два шлюби, дітей та плани на пенсію. Ганна, у свою чергу, розповіла про своє життя, про свої розчарування та обов’язки в сім’ї.

Вона розповіла про те, як бореться із залежністю дочки та зятя від неї, про свої фінансові проблеми і про те, як втомилася від домашніх турбот та роботи.

Семен із розумінням поставився до ситуації Ганни та запропонував підтримку. Пізніше він відвіз її до міста. Через два тижні Семен повернувся, щоб допомогти Ганні переїхати з дому її дочки.

Дочка і зять були здивовані і незадоволені рішенням Ганни піти з дому і знову вийти заміж. Незважаючи на їхні протести та погрози розлуки з онуками, Ганна залишилася твердою у своєму рішенні.

Жінка оселилася у будинку Семена, який він значно покращив за цей час. Незабаром вона влаштувалася працювати до місцевої школи, і разом із Семеном, який займався будівельним бізнесом, вела задоволене та спокійне життя.

Зрештою, зять одного разу привіз онуків у гості та розповів про труднощі, з якими зіткнулися вони разом із дочкою Ганни. Хоча бабуся і не дозволила молодшій онучці залишитися з нею на постійній основі, але вона була рада їхньому візиту.

Ситуація була складною: серед друзів та родичів існували різні точки зору на рішення Ганни віддати перевагу власному благополуччю та щастю перед сімейними зобов’язаннями.

КІНЕЦЬ.