Коли я вийшла заміж, то не могла зрозуміти, чому свекруха так не любить свого старшого сина, мого чоловіка. Свекор був дуже хорошим, а от свекрусі я дивувалася постійно.

Уявіть, яким був мій подив, коли я взагалі дізналася, що свекор – не рідний батько мого чоловіка.

Справа в тому, що перший шлюб свекрухи був невдалим, вони розлучилися майже відразу, як народилася дитина, так що мій чоловік свого рідного батька не знає.

Невдовзі свекруха вийшла заміж вдруге, їй дуже пощастило, бо її обранець був доволі успішним і заможним, він один із перших запустив свій бізнес і не розорився.

В шлюбі у них народилося ще двоє дітей. Свекор ніколи не ділив дітей на своїх та чужих. Вітчим однаково любив усіх трьох, купував однаковий одяг та іграшки, лаяв винних, коли що.

А ось рідна мати – ділила дітей. Вона навіть могла сказати моєму чоловікові, що дарма його народила, що він зайвий в їхньому домі, і в їхньому житті.

Мій чоловік ріс дуже хорошим хлопцем, і свекор це оцінив, він дуже любив свого старшого нерідного сина, хоча у нього був і молодший, рідний.

Коли чоловік привів мене до себе додому, щоб познайомити із своїми батьками, то свекруха навіть в мою сторону не подивилася, а от свекор мене радо прийняв, ми в той вечір з ним довго говорили на різні теми. Я йому сподобалася, він одобрив вибір сина, і навіть подарував нам на весілля однокімнатну квартиру.

Саме це і не сподобалося свекрусі, вона вважала, що мій чоловік, як нерідний син, не має права претендувати на майно її чоловіка, адже у них є двоє рідних дітей.

Свекруха налаштувала проти мого чоловіка ще й брата з сестрою, які впродовж багатьох років з ним не спілкувалися.

Мій чоловік вважав вітчима єдиною рідною людиною в сім’ї. Свекруха з нами не спілкувалася, але може це і на добре, так ми менше бачилися.

Двом своїм рідним дітям свекор також купив по квартирі. Всі вони жили окремо, і про своїх батьків зовсім забули, приходили хіба що за грошима.

Одного разу свекруха таки завітала до нас. У неї була вимога – щоб ми забрали до себе бабусю з села, її маму.

Бабусю ми любили, і з радістю б забрали її до себе. Але куди? У нас однокімнатна квартира, в той час як у брата з сестрою по двокімнатній квартирі, а у свекрухи з свекром – величезний будинок.

Ми вже погодилися залишати стареньку у себе, але тут втрутився свекор, який сказав, що бабуся житиме з ними, і це не обговорюється.

Я з захопленням дивилася на цього чоловіка, який був дуже хорошою людиною, і не могла зрозуміти, за що свекрусі так в житті пощастило?

Коли свекра не стало, виявилося, що він все майно розділив порівну між усіма дітьми.

Свекруха сказала, що буде судитися з нами, але ми на неї не зважаємо, бо батько все оформив так, що вона не зможе нічого нам зробити.

От як може мама так себе поводити з рідним сином? Я цього не можу зрозуміти ніяк.

КІНЕЦЬ.