Я маю свою сім’ю, заміжня вже цілих сім років.

Мій чоловік дуже хороший та добрий, він уважний і турботливий сім’янин і вважаю, що мені пощастило з цим.

Андрій постійно засипає мене дорогими подарунками і взагалі, робить все, щоб мені було комфортно поряд з ним, ніколи не обділяє мене своєю увагою.

Я вважаю свій шлюб доволі щасливим, мені дуже пощастило з чоловіком і я ціную його.

Але зараз є якийсь момент, який мене не влаштовує зовсім, і з яким я не можу змиритися по сьогоднішній день.

Вся справа в тому, що мій чоловік просто віддає частину своєї зарплати своїм батькам.

Працює Андрій в нашій сім’ї тільки він, а я займаюся будинком, все господарство та домашній побут на мені. Дітей у нас поки немає.

Андрій досить таки непогано заробляє, навіть у такий непростий час по сучасним міркам, на це я не можу поскаржитися зовсім.

Не скажу, що у нас якісь величезні заощадження, або багато грошей відкладаємо ми, але нам цілком вистачає на гідний рівень життя, ми не бідуємо і я тому рада.

У зв’язку з тим, що зарплата мого чоловіка досить таки хороша, він вирішив, що буде допомагати своїм мамі й татові.

Вони у нього живуть за містом, обоє працюють, але фінансова ситуація звичайнісінька, як і у більшості людей їх віку.

Андрій просто сказав, що допомагати їм і забезпечувати гідний рівень життя – це його обов’язок, як хорошого та відповідального і єдиного їх сина, а тим паче у такі складні часи. Сказав, що буде їх підтримувати і все.

Він твердо стоїть на своєму, так як саме батькам він зобов’язаний усім, що у нього є зараз.

Свекри дали йому все, що тільки могли і все своє життя присвятили йому.

Радитися зі мною, як не дивно, з цього приводу чоловік не вважав за потрібне і вирішив все сам так, як вважав правильним саме для себе, адже, як він вважає, що це ним зароблені гроші, а до його батьків я не маю ніякого відношення, адже вважаю їх чужими людьми для себе.

Якщо щиро зараз говорити, то для мене ця ситуація не зовсім зрозуміла і не зовсім прийнятна.

Свекри мої живуть зазвичай, як і мільйони інших людей їхнього, не такого вже й поважного, віку. Вони не бідують, їм цілком достатньо їх заробітку, великої потреби в додаткових грошах вони не мають, та й самі допомагати їм не просять. Навіщо віддавати гроші, якщо їм і так вистачає, не зрозумію.

Тим більше що батьки особливо і не витрачають гроші, які він дає їм. Але чоловік вважає, що його допомога не буде зайвою. Адже так, вони зможуть дозволити собі більше, а вони цього заслуговують.

Я наче й розумію все і цілком згодна з тим, що можна допомагати рідним, але не варто робити це на шкоду собі і своїй сім’ї. А саме наша сім’я трохи потерпає від такого рішення мого чоловіка.

Тим паче ситуація зараз у всіх складна, ніхто не знає, як буде завтра, чи буде робота і заробітки такі ж, тому я вважаю, що нам зараз економити потрібно і грошей більше відкладати, щоб бути впевненішому у завтрашньому дні.

Справа в тому, що я сказала Андрію, що хочу відсвяткувати свій день народження в Карпатах. Подорож туди – моя давня мрія.

Зазвичай, ми постійно сімейні свята проводимо вдома, по дорогих курортах ми особливо ніколи й не їздили, і цей відпочинок вже не викликає захоплення у мене такого, як колись.

У своє свято я хотіла б щось незвичайне і вибрала Карпати, там так гарно зараз.

Багато років собі відмовляла, а зараз просто захотіла і все, а то все життя на собі економлю, а цього разу хочу, щоб мрія моя здійснилася таки.

Але мій чоловік заявив, що за час, який залишився до святкування, ми не зможемо відкласти необхідну суму. Попросив перенести поїздку на час літньої відпустки.

А я не хочу цього робити, вважаю, що заслуговую на такий подарунок, я нічого ніколи не просила у свого чоловіка, і добре знаю, що ми могли б собі дозволити цю подорож, якби чоловік не давав гроші своїм батькам останнього разу.

Відступати я зовсім зараз не має наміру. І взагалі, якби Андрій не віддавав частину заробітної плати своїм батькам, то нам би вистачило грошей і на поїздку, і на багатше життя.

Це гроші нашої сім’ї, і саме ми повинні користуватися ними. Але найнеприємніше для мене те, що Андрій зовсім не радиться зі мною в цьому питанні, каже, що це лише його справа і справа його батьків.

Я не знаю, як домовитися зі своїм чоловіком? Як переконати перестати допомагати хоч би тимчасово? Адже вони не витрачають багато, а нам ці гроші знадобилися б.

Може мені варто поговорити зі своїми свекрами самій і пояснити все?

Просто варто попросити їх відмовитися від допомоги сина і таким чином залишити гроші в сім’ї? Я їх поважаю, вони рідні нам люди, і я не проти допомагати їм на старості, але зараз так хочеться пожити для себе, адже скоро з’являться дітки, а ми так і нічого не побачили в цьому житті. Хіба вони, дорослі люди, не розуміють цього?

Чи нормально це, коли чоловік без дозволу дружини носить щомісяця гроші своїм батькам?

КІНЕЦЬ.