Ну треба ж було до такого додуматися!

Мене звати Уляна і я одна виховую свою донечку Златку. Про нового чоловіка я поки і не думаю, але моя п’ятирічна Златуня іншої на це думки. Нещодавно вона “приборкала” одного тата прямо на дитячому майданчику.

Я не хочу тут обговорювати причини, чому батько Златки покинув мене ще при надії. Він так вчинив, і я справді рада цьому. У мене є місце і час для моєї доньки Златки. Так чи інакше, в нас з ним би нічого доброго не вийшло.

Хоча у Златки своя кімната, вона все одно ввечері заповзає до мене в ліжко. Ми розмовляємо або щось читаємо, поки вона не засне. Я знаю, що з часом я буду сумувати за цими моментами, тому хочу насолоджуватися ними, поки можу. Коли вона виросте, все буде інакше.

І тому весь свій вільний від роботи час я присвячую найдорожчій людині на цій землі. Я домовилася на роботі, що можу приходити пізніше вранці, тому ми зі Златкою неспішно снідаємо і йдемо в садок. Я забираю її вдень і, якщо погода дозволяє, ми йдемо на майданчик. Або ми вдома граємо в дочки-матері чи інші цікаві і розвиваючі ігри.

Коли ввечері Злата засинає, я дивлюся на маленьке янголятко і мені стає дуже добре на душі. Потім я витрачаю годину-дві на те, щоб закінчити деякі справи по дому.

Моя мама, яка вже на пенсії, живе в селі на дачі, але як тільки настають холоди, вона приїжджає до нас зі Златкою в місто. Як на мене, Златі з нами дуже цікаво і їй не бракує ні ласки ні уваги.

Злата знає, що може запитати мене про все. Звичайно, Миколай завжди приносить їй подарунки, але в іншому випадку ми багато про що говоримо, і я намагаюся відповідати їй чесно.

Деякий час тому дочка здивувала мене запитанням. “Мамо, чому в мене немає тата?”

Я очікувала, що вона одного дня підійме на поверхню цю тему, але точно не в такому віці.

“Люба моя, у тебе є тато, інакше б тебе на цьому світі не було. Але він вирішив, що хоче жити трохи по-іншому”, – пояснила я їй.

Вона задумалася на мить, і я подумала, що цього пояснення їй буде достатньо.

“А ти не будеш проти, якщо ми знайдемо когось іншого?”, – і тут мені перехопило дух.

“Ні, не буду проти, донечко. Але спочатку нам треба з тим чоловіком як слід познайомилися”, – серйозно відповіла я Златуні. А згодом, коли я одна була на кухні, то спантеличено розсміялася…

А нещодавно трапилась ось така ситуація. Я була на дитячому майданчику зі Златкою. Вона пішла гратися зі своїми друзями, а я переглядала у телеграмі стрічку новин. Через деякий час до мене підійшла дочка, тягнучи за собою якогось чоловіка.

“Мамо, це тато Веронічки”, – сказала мені Златка.

Перш ніж я встигла щось сказати, вона прошепотіла мені на вушко: “Подруга мені зізналася, що її мама поїхала на тиждень на роботу в інше місто, а тато дома один. Може ми його собі заберемо хоч на ті дні? Він такий милий!”

Чоловік, якого тримала моя дочка за руку, виглядав спантеличено, і я, до речі, теж, тому що Златка була дуже серйозно налаштована.

Якось та й ми дійшли спільної згоди. Я пообіцяла Златуні, що якщо в нас і з’явиться дома чоловік, то він буде подобатись, як мені, так і їй.

Дома, коли я про це розповідала мамі, то ми ще довго сміялися. Ох дочка і придумала.

А як ви думаєте, незважаючи на те, що ми багато часу з мамою приділяємо Златі, їй все ж не хватає чоловічої уваги? Як пояснити її вчинок на дитячому майданчику?

Джерело