Живу я зі свекрухою під одним дахом і ніяк не второпаю, хто має готувати на сім’ю. Уявіть, мені майже щодня треба швидко приготувати на обід. Так, щоб одразу на 5 чоловік. Тому що зараз всю готовку свекруха навалила на мене.

З моїм чоловіком ми познайомилися на заробітках в Іспанії. Я навіть не сподівалася знайти щось за професією, тож одразу пішла працювати в гастрономію. Спочатку посудомийкою, потім дрібним помічником, а потім і молодшим кухарем. Робота не найлегша, зате багато чого навчилася, і платили пристойно. Тож тепер я багато знаю про готування.

А після повернення на батьківщину ми з нареченим у складчину купили квартиру. До неї і переїхали після вторгнення батьки чоловіка з Донеччини. Ми не могли їх не забрати, квартира у нас трикімнатна.

У нас зі свекрухою від початку, коли вона ще тільки навідувалася до нас раз на пів року в гості, були свої проблеми – вона любила втручатися у справи нашої маленької родини з непроханими, а іноді й відверто шкідливими порадами. Але не зі зла, а просто тому, що у них із чоловіком у сім’ї все по-іншому влаштовано.

Справа в тому, що в нашому шлюбі більшу частину грошей заробляю я, тому багато моментів по господарству лягають на мого чоловіка: всі питання ремонту, оплата рахунків, навіть прибирання та походи на ринок. Готування я залишила за собою, тому що так і швидше, і смачніше виходить.

І от в якийсь момент я опинилася зі свекрухою на кухні віч-на-віч. Спочатку ми намагалися готувати разом, але будинок не ресторан, а робота в команді вимагає підготовки та терпіння. То я не той ніж візьму, то вона почне неправильно шаткувати, і в результаті все готування перетворюється на взаємні повчання. Можливо, у когось інакше, але в мене саме так.

Тому вирішили чергувати дні приготування, і тоді все стало на свої місця. Якщо у мене був завал по роботі, свекруха брала моє чергування. А якщо їй треба було кудись піти, я її підміняла.

Але тепер я в декреті і сиджу вдома, дитинці два місяці. А свекруха і свекор вийшли на роботу. І мене напружує саме готування – дуже його стало багато в моєму житті. Як так вийшло, що все переклали на мене? Свекруха аргументувала це тим, що в будинку вони гості, гроші на комунальні дають частину, продукти купують, але готувати вона тепер не буде, бо на роботі.

Ситуація неприємна. Грошей, аби орендувати свекрам окреме житло, ми не маємо, у них також бажання жити від нас окремо не виникає.

Доводиться миритися з порядками свекрухи. Але я дуже втомилася від них. Адже вони казали, що не назавжди переїхали, а попросили про допомогу на місяць-другий.

І ось таке питання: хто все-таки повинен готувати в будинку? Мені здається справедливим, що готування треба розділити за принципом чергування між тими, хто вміє і, бажано, любить готувати. Адже в мене ще й малюк!

Як мені домовитися зі свекрухою, щоб оце не пахати на всіх на кухні?

Джерело