І Оксана і сваха вже більше двох місяців зі мною не спілкуються. А причина вас здивує. Бо я, бачте, купила собі сушку для білизни, а в них, молодих, такої чудо-техніки немає.

Ми з чоловіком виховали двох дітей. І дочка і син вже дорослі, створили свої сім’ї. Дітей ми вивчили. В свій час в них всю душу вкладали.

Дочка живе та працює в обласному центрі. Виховують з чоловіком дві донечки близнючки.

А син спершу з невісткою на орендованій квартирі жив, а коли назбирали трохи грошей, а частину і ми доклали, купили вони собі вже готовий особняк в селі, але дуже близенько до міста. Автівка в сина є, тому добиратись на роботу їм зручно.

І ми і свати, багато в чому допомогли молодій сім’ї з закінченням будинку, ремонтом і навіть найнеобхіднішою технікою. Живуть діти гарно. Невістка подарувала нам онука, і на даний час при надії другим хлопчиком.

Після того, як діти вже розжилися, ми з чоловіком почали думати і про себе. Все життя комусь та й для когось, пора вже й про себе подумати.

Спершу всю сантехніку в квартирі поміняли, а потім і ремонти зробили. Звісно, все це не один місяць робилося, бо ремонти задоволення не дешеве.

Квартира в нас хоч і двокімнатна, та доволі велика. І кухня в нас простора і в ванній хоч гуляй. Словом, є де розігнатися. А перед Новим роком я до своєї знайомої, яка з Італії повернулася, зайшла на чай і побачила, що в неї у ванній дві пралки. Юля ще засміялася.

– Але ти Ніна і далека. Та це сушарка, щоб не розвішувати по батареях і балкону, а відразу витягнув і сухе.

В нас в родині ніхто такого не мав, а може я просто не бачила, тому була приємно здивована.

Ось тому, коли я прийшла додому, стала чоловіку все розповідати.

– А чого б і ні? Давай і собі таку чудо-техніку купимо. Місця в нас хватає.

Я справді завжди з тим мокрим одягом носилася, як бідний з торбою. Особливо погано сохне одяг в холодну пору року.

Ті, хто живе в своєму будинку, їм легше, бо можуть на вулиці розвісити, а ось мешканцям квартир куди складніше.

Довго ми не думали. Як тільки чоловік отримав зарплату ми пішли за покупкою.

Ви собі не уявляєте, яка то чудова річ. Речі гарно пахнуть і не такі пом’яті.

Я дуже задоволена була, але це до того часу, поки в гості не завітали син з невісткою.

– Нічого собі! Твоя мама має, а ми ні. Моя б мама так не зробила. Вона б перше нам подарувала таку техніку. Ми молода сім’я, в нас скоро двоє дітей буде і речей брудних вдвічі більше. Скільки там мама пере, дві пари штанів і підштаники, – сказала Оксана моєму сину після огляду нашої покупки.

Мені так неприємно стало. Невже ми з чоловіком не заслуговуємо за свої гроші собі якусь техніку купити? Чи ми справді перш ніж собі щось придбати, маємо це “затестувати” у невістки?

– Оксано, та в тебе подвір’я, хоч гуляй. Речі, які сохнуть на вулиці не такі, які по три дні висять на сушці на балконі, а потім і на батареї цілий день.

Але Оксана не здавалася. Дуже її мучила моя сушарка, що вона навіть потім мамі своїй нажалілася, що ми собі нічого не шкодуємо.

Ви знаєте, на Різдво син з онуком прийшли без невістки.

Не може вона таки пережити той факт, що в нас, “літніх” людей, сушка є, а в неї поки нема…

А як би ви реагували на таку ситуацію на моєму місці? Чи віддати молодим, а собі, коли прискладаємо грошей, ще одну купити?

Джерело