Мені 19 років, живу у повній та «благополучній», на перший погляд, сім’ї. Батько, мати, я, моя сестра 14 років та брат 11 років.

Для всіх людей у нас зразкові стосунки, добрий татко, скромна та мила мати, і ми діти «щасливі» та улюблені батьками. Але це лише на людях.

Ми маємо великий будинок, дві машини. А насправді все зовсім негаразд. Батько у нас будує цей будинок уже 20 років, один.

Причому на пропозиції допомоги знайомими він відмовляється. Зате нас змушує працювати щоліта, ми носимо цеглу, нагрібаємо щебінь і все це під його злісні крики та стусани.

Ми ніколи не були ні на морі, ні в таборі, загалом ніде. ТБ нам дивитися заборонено, тільки дитячі фільми.

Мені не можна завести хлопця і піти теж нікуди не можна. Харчування в будинку мало, тільки те, що купить мама.

Гроші на сім’ю він не дає, їй працювати не дозволяє, і вона мало не з простягнутою рукою випрошує в нього гроші на їжу, яку він сам потім і їсть. До школи та технікуму нам нема на що зібратися.

А ще він розкрив дах, щоб перекрити, і коли був, дощ обвалилася вся штукатурка. Тепер купа глини лежить посеред будинку, і він не дозволяє її забрати.

Мати зараз поїхала до хворої бабусі, її не можна залишити одну, і тепер у будинку взагалі голод. Нещодавно мій брат узяв у нього гроші, щоб купити поїсти, бо в хаті лише дрібна картопля та огірки. Але він дізнався і покарав його і мене за те, що я спробувала заперечити, тепер ми повинні пиляти на спеці тупою пилкою товсті колоди на дрова. Хоча має бензопилу.

Я пилила весь день із братом, батько не дав навіть відпочити, але не вдалося відпиляти, і він назвав мене «порожнім місцем». А взимку мати рубає дрова в мороз сама, а він сидить і дивиться телевізор чи грає на комп’ютері.

Мамі він каже, що гроші все витрачає на будівництво, а насправді купує колекції каміння, машинок, книг. Вона знає, що він бреше, але терпить і мовчить, зате на нас відіграється.

Постійно влаштовує скандали і б’ється. І він із нею заразом, але тільки коли на нас кричать, а так він на неї не звертає уваги.

Я вже втомилася від такого життя, я розумію, що піти зараз не можу, нема грошей, і доучитися треба, та й брата з сестрою шкода. Я ненавиджу свого батька, але не знаю, що робити? Адже для всіх оточуючих у нас хороша та благополучна сім’я, якщо й розповісти не повірять. Як упоратися з усім цим?

КІНЕЦЬ.