В нас з чоловіком така позиція, що дорослі діти повинні самі давати собі раду. Звісно, ми чим можемо, допоможемо, але робити все для них, собі ж в мінус, ми не будемо.

Старший наш син живе в Америці. В Дмитра там робота, сім’я. Ми навіть з чоловіком по його запрошенні відвідали цю чудову країну і не раз.

Зі старшим проблем немає. А ось Денис одружився на такій дівчині, що мені іноді сина шкода. Ну так вона ним крутить, що спасу немає. Вона і нами з чоловіком керувати хотіла, але ми не з тих…

Коли Денис запропонував Юлі вийти заміж, та відразу ж захотіла шикарне весілля.

Ми з чоловіком не з бідних, але і не багачі. В нас є своя двокімнатна квартира і на той час ми будували будинок, про який довго мріяли.

Сину також при першій же можливості, ще коли він вчився в університеті, ми купили однокімнатну квартиру.

Всі свої гроші і сили ми вкладали в будинок, бо дуже хотіли здійснити свою мрію.

Саме тому ми обговоривши все з чоловіком, сказали молодим, що з весіллям сильно не поможемо.

Денис взагалі хотів просто розписатися, але Юля хотіла весілля шикарне.

Вони і зробили, для цього батьки Юлі взяли величезний кредит, який до сьогоднішнього дня не виплатили. Ми за своїх гостей заплатили, але їх в нас було не багато, на відміну від сторони невістки.

Але це їх проблеми, ми відразу ж сказали, яку суму готові оплатити.

Після весілля молоді жили в квартирі нашого сина, але невістка і тут стала нити, бо в них же рано чи пізно будуть діти, і їм треба квартиру побільше.

Але незважаючи на це відразу ж після весілля вони поїхали до Буковелю в найдорожчий готель у медовий місяць.

Я нічого не казала, це їх з сином справи, хоча сума там була кругленька.

То замість того, щоб гроші з весілля кудись вкласти, вони їх протринькали.

З часом син квартиру свою продав, щось там вони доклали, трохи Денис в брата позичив і кредит взяли, але купили вони і відразу ж трикімнатну.

На покупку грошей хватило, а ось на ремонт і меблі вже ні.

Спали вони на надувному матраці і з техніки лише було найнеобхідніше.

А ми з чоловіком нарешті добудували свій будинок.

Меблі в квартирі в нас хоч були і добротні, бо ми в майстра, який своїми руками робить замовляли, але я хотіла нову біленьку кухню і не тільки до новобудови.

Сину я сказала, що з квартири ми можемо їм все віддати, бо виставляли її на продаж, щоб доробити все по будинку і подвір’ї.
Але невістка такий наш дар не оцінила.

“Якби мої батьки ще не оплачували кредит з весілля, вони б мені точно допомогли з меблями, але новими. Нам ваші старі не потрібні”.

“Та ради Бога, Юля, я виставлю на продаж і ще й грошей зароблю. Хотіла ж як краще. Меблі нові, добротні, і техніка вся в хорошому стані”.

Я з тих нервів хотіла виставити й справді на продаж, але шкода мені дітей. Вони все обдумають і таки приймуть від нас цей подарунок. Просто Юля хоче, щоб все навколо неї крутилося, а так не буває.

В них ще все попереду, зароблять на нове. В нас з чоловіком стільки часу немає…

Ну хіба я не права? Чи потрібно таки нам старі меблі в будинок звести, а їм все нове купити? Що скажете?

Джерело