– Тітко Олено, ну що мені з ним робити? Сил моїх немає! Не можу вже з ним жити! Зовсім дістав чоловік.

Тітонька посміхнулася і пожартувала:

– А ти оголошення напиши – Віддам чоловіка в добрі руки. Дивишся, хто й підбере!

– То кому він потрібен? – не вгамувалася Тетяна. – Він же навіть нормально не працює. Випадковими заробітками живе вже другий рік. Вдома нічого не робить. Із сином не займається. Взагалі не розумію, навіщо він нам.

– Так, якщо ти все це в оголошенні напишеш, його точно ніхто не візьме. А знаєш? Я дещо придумала. Щоб оголошення це соковитіше вийшло, ти чоловіка трохи зміни. Тоді він точно собі іншу жінку зможе знайти, а ти тобі стане легше.

Таня з подивом подивилася на тітку, ніби та сказала якусь нісенітницю.

– Та як же я його зміню, якщо за сім років шлюбу він зовсім не помінявся? – обурилася вона.

– А ти, як усі жінки, спробуй! – з усмішкою відповіла тітонька.

– Це як?

– А хитрішою стані, коли треба, і посваритися з ним можна, як слід. Дивися, і працювати почне. А як стане краще, то я тобі відразу і допоможу, іншу йому підшукати. Ти ж сама зрозумій, як хтось забере чоловіка, який навіть сміття не виносить? Я вже мовчу про роботу. – Олена трохи помовчала, подумала, а потім продовжила. – Не хоче робити щось по дому? То ти його переконуй. І з дитиною нехай уроки робить. Зрештою, скільки ти ще маєш одну цю лямку тягнути. Нехай старається, якщо працювати не виходить.

Тетяна задумалася. У чомусь її тітка Олена все ж таки мала рацію. Якщо вже вирішила позбутися чоловіка, то треба його трохи змінити. Може, хоча б іншій його можна буде сплавити. Просто так виставити його з дому їй було шкода.

Вона пішла додому, а сама дорогою вигадувала план. Таня була не з жінок, які готові напружувати свого чоловіка домашніми справами. Вона вважала, що він сам повинен вихоплювати у неї з рук пилосос чи швабру, але тепер вирішила, що можна ненадовго змінитися. Нехай звикає. З іншого життя теж несолодким буде!

Прийшла вона додому, а чоловік на дивані лежить, як нічого і не було. Телевізор дивиться.

– Олексій, чого лежиш? Піди подвір’я підмети!

Олексій глянув на дружину, мовчки, вимкнув телевізор і пішов підмітати на подвір’ї. Повернувся години через пів, і знову ліг на диван.

– Олексій, вставай-давай. Піди сину з математикою допоможи. Я вечерю готую, мені ніколи!

Їхній син цього року пішов у перший клас. Сам він ще погано справлявся з домашніми завданнями, а мама вже стомилася сидіти в нього над душею і стежити, щоб помилки не робив.

Олексій, не кажучи жодного слова, пішов у кімнату сина. Ціла година минула, а він усе там сидить. Таня вирішила зайти та перевірити, що вони там роблять. Може, заснув вже?

Увійшла до кімнати, а Сергійко за столом сидить, пише щось. Чоловік поруч із ним на табуретці влаштувався. Пояснює щось. Причому так спокійно. Не свариться, як вона. Здивувалась, нічого не сказала, пішла назад на кухню. Нехай займаються.

Вечерю приготувала, покликала чоловіка та сина їсти. Після їжі, ніби ні в чому не бувало, каже чоловікові:

– Посуд сьогодні миєш. Я втомилася.

Він лише головою кивнув. Доїв, за собою помив, потім решту посуду зі столу зібрав і теж вимив. Та ще й рушником протер, хоч навіть вона так не робила. Каструлю так взагалі до блиску відтер, стала як нова. Ось уже не переставала дивуватися Тетяна.

Кілька днів вона про все просила чоловіка. То сміття винеси, то в магазин сходи, то картоплю на суп почисти, то з Сергійком погуляй. А Олексій все робить, мовчить, не сперечається. Навіть слова не скаже.

– Мабуть, здогадався, що я його покинути хочу!

– Подумала Тетяна. – Гаразд, нехай переживає. Я навчу його жити по-людськи, а не в жінки на шиї сидіти. Нехай іншій найкраща версія мого чоловіка дістанеться. Інакше ж ніяк не позбудуся цього нероби.

Так минуло ще два тижні. Олексія вже й просити не треба було. Він сам посуд мив, прибирав, ходив по магазинах, сміття виносив і робив іншу домашню роботу, коли в нього був вільний час.

Таня іноді приходила з роботи та дивувалася, чому вдома така чистота. А коли він ще й готувати став, то взагалі трохи не застрибала від радості. Працює її план!

– Чоловік-домогосподарка – це, звичайно добре, але його ще й працювати потрібно привчити! – Подумала вона, поїдаючи домашні вареники, приготовлені Олексієм, і вирішила сама знайти чоловікові роботу.

Він у неї слюсарем був за освітою, але за фактом багато вмів. Якось зустріла вона сусідку. Чоловік її тримав автомайстерню. Запропонувала їй свого Олексія як працівника, а Нінка і зраділа.

– Ой, я своєму Віктору обов’язково скажу. Він вже другий тиждень помічника шукає з того часу, як Василь Петрович звільнився. Твій Олексій йому точно підійде. Подзвоню ввечері.

І справді Ніна передзвонила. Сказала, щоб виходив на роботу вже завтра з самого ранку. Коли Тетяна побігла з радісними новинами до Олексія, він сам був дуже задоволений.

– Як же чудово! Втомився вдома сидіти. Куди тільки не пробував влаштуватися, ніде не брали. Дякую тобі, Таню!

Таню… Сто років він так її не називав. Прямо розчулилася Тетяна.

– Чого радієш? Ти ж скоро його іншій віддаватимеш! Не забувай свій план! – Тетяна підібгала губи, підхопила спідницю і пішла на кухню. Хотіла вечерю приготувати, а на плиті вже зварена картопля стоїть, та зеленню присипана. На сковорідці індичата тушкується. І робити нічого!

Сіла вона за стіл, щоб відпочити трохи. Сіла й задумалася. Все їй здавалося, що вона рано радіє. Раптом чоловік вже завтра з нової роботи вилетить.

Знову помилилася Таня. Чоловік не тільки з роботи не вилетів, а ще й гроші приносити додому почав. Синові іграшки купувати став, та й їй квіточки з першого замовлення приніс. Виявилося, що зарплата у них хороша.

Місяць минув, а чоловік все працює. До того ж хвалив його Віктор Нінки майже щодня. Мабуть, спрацювалися чоловіки.

Що найцікавіше, Таня все думала, що як чоловік працювати почне, то й про домашню роботу забуде. Доведеться знову його вчити, а ні. І посуд мив, і в домі прибирав, і з сином уроки продовжив робити. Наче підмінили її Олексія.

Так півроку минуло. Тетяна вирішила, що настав час вже чоловікові іншу дружину шукати. Правда, останнім часом їй ця думка не надто й подобалася чомусь. Сама не могла зрозуміти чому, але від свого плану відмовитись ніяк не могла. Що вона даремно стільки старалася?

Ось прийшла вона знову в гості до тітки:

– Все, готовий мій Олексій. Обіцяла ти йому іншу жінку знайти. Зараз саме час! – Видала Таня.

– Думаєш готовий? А що ж у ньому змінилося? – Поцікавилася тітка Олена.

– Та все! По дому все робить. Із сином уроки вчить. На роботі працює, гроші додому приносить. Готовий він вже! Можна іншій віддавати! Тільки не зрозумію, чому він раніше таким не був? Як думаєш?

– Так ти, мабуть, його й не просила… А може від домашньої роботи відганяла!

– Та що ж я просити мала щоразу? Адже дорослий чоловік. Сам мав усе розуміти. Добре, що без толку розмовляти. Час йому дружину нову шукати!

Тітка здивовано подивилася на племінницю.

– Ти ж найголовніше забула! – Вигукнула вона. – У ліжку він щось ще вміє чи забув все?

– Ой, це я не перевіряла. Самі там розберуться. Ми ж як посварилися, то більше й не спимо разом.

– І що навіть не підлещувався до тебе весь цей час?

– Як же, підлещувався, але я знала, що він скоро до іншої піде, тому і відмовляла.

– Ні, так не піде. Потрібно перевірити все. Мені потрібні гарантії, що і з цим все впорядку. Ти перевір, а потім знову приходь. Тоді й шукатимемо йому іншу жінку. Я поки що розпитувати у подруг почну.

Таня підібгала губи, але погодилася. Права все ж таки тітка. Потрібно все перевірити. Того ж вечора вона чоловіка нагодувала, спати поклала, сама приголубила, все перевірила. Так перевірила, що й віддавати перехотілося! Зовсім перехотілося.

– А як же мій план? – Подумала вона засинаючи. – А ну його, все одно безглуздий був план. Такий чоловік і самій знадобиться.

Подивилася Таня на сплячого Олексія, поправила йому ковдру і посміхнулася.

– Добре, поживемо ще! – Сказала вона пошепки і солодко заснула.