Мені 29 років, родом я з села, але вже багато років живу і працюю в місті, знімаю квартиру. Заробляю я непогано, але і витрачаю багато. Все сподівалася, як і більшість дівчат, що вийду заміж і стане легше. Не те, що чоловік має мене утримувати, ні, просто разом вести спільний бюджет, як на мене, значно легше.

Рік тому я познайомилася з Денисом. Він старший за мене на рік, працює в банку, як і я, знімає квартиру. Живемо ми окремо, бачимося зазвичай по вихідних і один або два рази на буднях. Нещодавно він висловив мені претензію: чому, мовляв, я йому не готую? І відразу попросив приготувати на вихідні голубці. Я була трохи здивована, пішла в магазин, купила продукти, витратила майже 500 гривень, все приготувала.

Але дякую я не почула, бо виявляється, мама Дениса робить голубці по-іншому. Я даю фарш, а мама робить їх з кусочками м’яса. Але відтоді Денис вирішив, що я маю йому готувати. Не розумію, звідки раптом у нього з’явилися такі запити.

Графік у нас однаковий – працюємо по п’ять днів на тиждень, допізна. Він вважає, якщо я жінка, то я повинна піклуватися щодо свого чоловіка – приїжджати до нього в гості з домашньою їжею або готувати щось на його кухні. Мені здається, що якщо ми ще не одружені, і мови про шлюб поки не йде, то я не зобов’язана його обслуговувати.

Тим більше, мені також як і йому хочеться відпочинку після трудового дня, але мій чоловік цього не розуміє. Я б ще погодилася готувати з ним по черзі, але він навіть продукти для цього купувати не збирається, і навіть грошей мені на них не дає, а це на мій погляд вже перебір.

Денис звик їсти великими порціями, причому він любитель м’ясних страв, інгредієнти для яких коштують дуже дорого. У нього фізична робота, тому потрібно багато калорій. Якщо я буду готувати йому вечері за свій рахунок, то можу розоритися. Він любить яловичину, свинину або в гіршому випадку рибу. А я їм мало, і в основному це салати, супи, каші.

Часто навіть не заморочуюся з цим, і купую собі щось готове. Не люблю стояти біля плити, тому що вільного часу через роботу у мене буває небагато. Також я намагаюся не витрачати великі суми грошей на їжу, і зарплата у мене набагато менша, ніж у мого хлопця.

Те, що просить готувати мій чоловік, я точно не буду їсти з ним нарівні. Максимум – спробую. Тобто ті продукти, які повинні бути куплені і приготовлені на його запит, будуть і з’їдені в основному ним. Так чому тоді я повинна за них платити?

Я готова піти йому на зустріч, і періодично пригощати вечерями, але це влетить мені в копієчку. Крім цього я боюся, що він швидко знахабніє, і буде сприймати це як даність.

Сумніваюся, чи варто взагалі піддаватися на його вмовляння, чи відстоювати відразу свою точку зору. Начебто зараз в побутовому плані у нас немає обов’язків у відношенні один до одного, він мені нічого не купує, квітів майже ніколи не дарує. Тоді чому він наполягає на тому, щоб я йому готувала?

КІНЕЦЬ.