Як тільки вона, бідненька, тих трьох дітей на ноги ставитиме. Не думає вона про майбутнє. Я то гроші на “чорний день” вже давно відкладаю

Я дуже хвилююся за свою дочку. Руслана ніяк не зрозуміє, що не варто надіятися лише на чоловіка. Він сьогодні є, а завтра нема. Треба самій про життя думати.

Свою єдину дочку з восьми років я виховувала одна. Чоловік поїхав в Чехію на заробітки, а приїхав звідтам з іншою жінкою і дитиною на руках. Благо, квартира в якій ми жили, була моя.

Аліменти платив через раз. Я, щоб дочці зимову курточку і чобітки купити, складала його подачки пів року, а то й більше.

Але я не сиділа склавши руки. Все життя, та що казати, й досі, хоч вже рік часу, як я на пенсії, я працюю в поліклініці в реєстратурі. Робота не важка в теплі, ось і тримаюся.

Після того, як дочка вийшла заміж, я видихнула і почала спокійно жити. Я навіть кожного місяця гроші відкладаю, мало що може трапитися.

А ось моя Руслана повна моя протилежність. Вона не виходить з декрету. Я навіть не знаю, чи вона місяць передишки між ними робить.

На даний час у дочки троє дітей. Наймолодшій моїй онучці п’ять рочків. Єва ходить в садок, старші вже школярі. Але Руслана і не думає на роботу виходити.

Ця фірма, з якої вона в декрет пішла, розлетілася, а щось інше вона не шукає, бо не хоче.

– Ну куди я піду з трьома дітьми, мам? Як не одне хворе, то інше. І дома все зробити треба і їсти зварити і прибрати. До того ж, мамо, в нас з грошима проблем немає, тому й не потрібно мені нічого. Чоловік нас всім необхідним забезпечує. То ж заспокойся.

– Але ж Русланко, не можна лише на чоловіка надіятися. А як покине він тебе, що ти тоді робитимеш?

Справді Андрій бізнесмен, але знаю я таких чоловіків, сьогодні він гроші дає і все добре, а завтра махнув хвостом до іншої і шукай вітра в полі.

Що тоді моя дочка робитиме? Правильно, прибіжить: “Мама, рятуй”

Але я знаю, що таке дитину без батька годувати, а в моєї Руслани не одне дитя, і цілих троє!

Я як би цього не хотіла, не витягну, щоб їй допомогти. Так, я відкладаю гроші на “чорний день”, але ж це копійки, бо на трьох дітей кожного місяця йде пристойна сума.

Тільки як до Руслани достукатися, я не знаю. В мене дуже погане передчуття, а дочка з цього лише сміється…

А недавно Руслана попросила мене приїхати на тиждень до неї, щоб їй допомогти, бо Андрій по роботі у відрядження поїхав. Мене щось вже всередині кольнуло. Щось тут не чисто. Ніколи мій зять по відрядженнях не їздив, а тут на тобі. Я про своє занепокоєння Руслані не сказала, але думаю, шило з мішка таки вилізе.

А що б ви мені порекомендували? Як достукатися до дочки, щоб йшла на роботу, або хоча б розвивалася, якісь курси пройшла? Бо сама вона не протягне з трьома дітьми, а я сильно не допоможу…

Джерело