З деяких пір у чоловіка почалися гулянки з друзями до пізньої ночі. Приходив ніякий і одразу лягав спати.

Тривало це приблизно півроку. До цього його сусідка намагалась звабити, смс надсилала, він мені чесно все показав.

Я на це особливо не звертала уваги – довіряла йому на всі 100%. Посміялися і забули.

А дівчина виявилася наполегливою, до того ж до мене наполегливо набивалася в подружки. І ось із початком цих його гулянок почалися у мене підозри.

На телефоні стабільно змінювався пароль доступу, зробила роздрук дзвінків – він влаштував скандал. Потім другий телефон знайшла – теж із паролем.

Дістала сімку і включила по новій – змогла прочитати частину повідомлень на кшталт «коли зустрінемося?», «Вийшов на роботу в стільки-то».

Чоловік звалив на друга, мовляв, це телефон друга. І жодної можливості знайти конкретні докази я не маю, оскільки чоловік від усього відмовляється.

У результаті ця подружка розвела його п’яного на близькісь, коли він із гулянки повертався. Сказала, що відстане, якщо він хоч раз із нею переспить, як вона сама мені сказала.

Вірю, що вона була дуже наполеглива, почала його машину дряпати, шкодувати, коли він їй відсіч давав. У результаті він здався.

Гаразд би один раз, але це, виявляється, повторювалося разів 5-6 протягом півроку. Додому приходив завжди незадоволений, уваги до мене — нуль, квітів навіть на річницю не спромігся подарувати, чим сильно мене образив.

У результаті на початку цього літа після чергового скандалу я пішла від нього, написала йому смс, що розлучаємося, і що мені все це набридло.

І з горя з подружками до клубу пішла, там познайомилася з привабливим чоловіком і теж зрадила. Вперше за півроку відчула себе жінкою.

Думала, що той чоловік відчепиться, але ні, причепився, почав дзвонити. Підсумок, чоловік дізнався про нього.

Скандал був серйозний, але не такий, на який я очікувала у разі викриття. Тут у мене знову думка промайнула, що значить, у самого є привід.

Зібрала речі, пішла. Через день прийшла речі дозбирати — сиділи, розмовляли довго з чоловіком, надивитися одне на одного не могли, скучили, мабуть.

Потім він уже сам упродовж дня двічі під’їжджав, сиділи, говорили. У результаті розмова зайшла про продовження стосунків — на що я сказала, що не зможу після своєї зради жити з ним.

І тут він ставить питання: «Хочеш, все виправлю?» І розповідає мені про свої стосунки із сусідкою.

Типу зрівняємо рахунок та почнемо з чистого аркуша. Я була просто в шоці!

Хоча свого він досяг, ми знову зійшлися з ним. Хоча після цієї розповіді я довго сумнівалася.

Тепер думаю про цю зраду щодня, з голови її викинути не можу. Як вони протягом півроку обидва мені з усмішкою в очі дивилися, спілкувалися зі мною?

У голові не вкладається. Як мені тепер бути? Чи пробачу коли-небудь? Або не варто перейматися, адже 1:1 …

КІНЕЦЬ.