Моя сусідка Галя дуже дивна жінка. На роботі її люди знають, як хорошу і добру жіночку, яка ласкава і завжди спішить допомогти. Та вдома Галя повна протилежність, інколи в сусідів вуха болять від її “говорення” і способу життя.

Відколи Галя поселилась в наш дім, ми й забули, що таке спокійні вечори. Живемо ми у передмісті у п’ятиповерховому будинку. Живемо ми дружньо, наче велика родина і так було завжди.

Спільно вирішували завжди питання, щодо побуту нашого під’їзду і завжди доходили до спільної згоди.

Та все змінилося від тоді, як наша сусідка Катерина вирішила переїхати від нас і продала свою квартиру. Спочатку ми переживали, хто буде нашими сусідами, та коли дізнались, що це буде молода сім’я з двома синочками, віку десять і дванадцять років, то дали собі на спокій, бо були впевнені, що все буде гаразд, як і раніше, і нічого особливо не зміниться.

Та яким у нас був подив, коли ми почули перші верески і “бурі” з їхньої квартири.

І щоб вам було краще зрозуміти ці “бурі” були майже кожного дня. Незважаючи на дітей, які зростали в цій сім’ї, Галя кожного дня, як поверталась з роботи, постійно була невдоволена. А які слова летять в адресу її чоловіка, що вуха в’язнуть від такої лексики.

Всі наші намагання поговорити з Галиною, закінчувались словами: “Не лізьте в мою сім’ю ми самі розберемося”.

А потім, почали відбуватись дивні речі, то щось розсипане у кожного під дверима, то часник розкладений на сходовій. І це так лякало. Та Галя стверджувала, що це не вона робить.

Було дивно адже раніше такого не було.

Якось я випадково зустріла свою однокласницю, ми давно не бачились і вирішили піти на каву. Там мені моя Світлана і почала розповідати за чудову жіночку на ім’я Галина, яка з нею працює в цеху.

Така добра і мила. Завжди спішить на допомогу. Така чуйна і терпляча. Та я була просто спантеличена, коли моя однокласниця почала показувати фото, бо цією жіночкою виявилася – наша нова сусідка.

Наша Галина – “буря”! Як таке може бути? Я довго не вірила своїм очам. Та однокласниця мене запевняла, що добрішої жіночки у них в цеху немає.

Вчора ввечері знову у сусідів зчинилась “буря”, вже і соціальні служби приїжджали і хлопці при пагонах, та наша Галя була невгамовна.

В моїй голові одне тільки не зрозуміло, як ця жінка може бути такою різною? На роботі доброю і милою, та коли переступає поріг своєї квартири, стає такою чорноротою…

Вона не жаліє навіть своїх синів, які зростають у такому середовищі, який влаштовує Галя.

Що робити нам, сусідам? Як жити далі, якщо жодна служба не може нам допомогти?

Джерело