Моїй доньці всього вісім місяців, дитина спокійна, сама може довго грати, повзати. Але нещодавно, посварившись із чоловіком, я поїхала до батьків і весь мій спокій скінчився.

Мама постійно біжить на кожен звук і бере дитину на руки і вважає, що я погана мати, якщо не звертаю уваги на примхи доньки. Я вважаю, що дитину не можна балувати і потурати різним капризам.

Постійні сварки з батьками з цього приводу так стомили, що першою довелося миритися з чоловіком. Але спокійне життя залишилося у минулому.

Донька стала дуже примхливою та вимогливою, стала гірше спати. Якщо я вийду хоч на хвилину з кімнати, то починається істерика, доводиться скрізь тягати її на руках.

Навіть на вулиці або в магазині, якщо їй щось не подобається або не взяла на руки, одразу закидає голову і починає кричати, поки не зроблю те, що вона хоче. Я вже не можу витримати цього кошмару.

Подзвонила мамі, висловила своє невдоволення, на що вона відповіла: “А як ти думала дітей ростити”? Я сказала, що дитина так почала поводитися після того, як я побула у них, але мама сказала, що бабусі повинні балувати онуків.

А що тепер мені робити? І я вирішила, що не буду поки що до них їздити в гості, на що батьки сильно образилися.

Чоловік вдома каже, що у всьому винна лише я, що поїхала, що дозволила розбалувати дитину. Як тепер виховувати доньку, щоб відучити від істерик і примх, які мене вже так змотали, що часом хочеться все кинути і кудись піти.

Якщо раніше я мріяла ще й про сина, то зараз навіть думати про це боюся. Прикро, що зі своїми проблемами я залишилася сама, допомагати ніхто не поспішає. Вже шкодую, що поїхала тоді до батьків, які замість допомоги лише проблем додали.

КІНЕЦЬ.