Я давно вже вдова. У мене двоє дітей, дочка і син. Дочкі 24 роки і у неї вже є двоє дітей. Старшому онукові 3, внучці 1,5, а тепер ще й буде третя дитина.

А живемо ми всі у нас, в скромній двокімнатній квартирі. – Мамо, я не хочу до свекрухи йти жити, – надувши губи, сказала моя Лєрка відразу після весілля, – можна ми з Павликом у тебе поживемо, а коли він навчання закінчить, то ми житло орендувати будемо.

Довелося нам тоді з сином потіснитися – в’їхати в одну кімнату. Звичайно, для 15-річного хлопця це було незручно, та я його і розумію.

Але до закінчення інституту зятю було ще два місяці. – Мамо, я здається вагітна, повідомила мені дочка в день отримання чоловіком диплома. Павлик знайшов роботу, але скоро ж мені в декрет, так що на орендоване житло у нас грошей немає, ми залишаємося тут.

Свекруха, мати Павлика, теж живе одна і теж у двушці, у неї, крім сина немає нікого, але дочка уперлася: – Хто мені допоможе з дитинкою? Ну не свекруха ж! Я на тебе, мамо, розраховувала.

А мені, між іншим, в рік народження першого онука було 42 роки. Це 20-річним здається, що після 30-ти життя немає, а мої ровесники і старші люди, легко зрозуміють, про що я.

Природно дитина дочки практично лягла на мої плечі. Приходила з роботи і отримувала онука відразу. – Мамочко, як добре, що ти прийшла, посидь з малечею, я хоч відпочину!

При цьому зять хотів їсти, син хотів їсти, дочка відпочивала, а я з онуком готувала їсти. Син і той казав: – Заїздила тебе сестра, звичайно, їй зручно тут, на тобі і господарство, і внук, і грошей заробити.

Зі свекрухою їй було б не так кайфово. До речі, я на літо працювати влаштовуюся, щоб вдома не сидіти, а то і на мене малюка норовлять скинути.

З декрету дочка не вийшла: пішла в наступний. Зять ніяково усміхнувся і сказав, що так вийшло. Паша працював, але особливо в офісі не надривався. Їм самим грошей не вистачало, віддавали тисячу на місяць мені і все.

А Лєра не напрягалася: мама допоможе і з другим. При цьому сваха приходила, грала з онуками, носила їм гостинці та солодощі і не більше. Тому і звістка, що дочка вагітна і на мою шию повісять ще одне немовляти, порадувати мене не могло.

– Лєр, – а ви коли-небудь подумаєте над питанням обзаведення своїм житлом? Ну в перервах між процесами забивання нових дітей? Де ви з трьома дітьми жити збираєтеся?

– А що, нам хіба тут тісно, ​​- здивувалася дочка, – ну брат же може переїхати на кухню спати, а до тебе в кімнату поставимо ліжечко і поселимо старших онуків!

– Ну вже ні, син не буде спати на кухні, а я не буду жити в кімнаті з твоїми дітьми, так не піде. Ви головою не думаєте, а навколишні повинні йти назустріч і жертвувати своїм комфортом? Дорослі дітей робити? Ну і відповідайте за них самі,орендуйте собі квартиру, а я від такого життя втомилася.

Зять на це образився. Дочка теж. Взяли дітей і пішли. А через годину свати дзвонить: – Ти що ж робиш? Виставила вагітну доньку з двома дітьми з дому! Що ти за мати така, вони у мене сидять. Я з ними жити не хочу.

Ось як, вона не хоче, а я 4 роки з її сином під одним дахом прожила, де справедливість.

– Я чотири роки несла цю вахту, – кажу матері Пашки, – тепер твоя черга, свашко, втомилася я. Тебе влаштовувало, що ти раз в 2 тижні до онуків з гостинцями ходиш, тепер я теж так хочу.

Пересварилися ми всі. Потім виявилося, що Лєрка і не вагітна зовсім. Хибна тривога була. А сваха їх у себе не залишила, прийшла до мене в гості з коньячком і цукерками і запропонувала допомагати їм квартиру орендувати на той час, поки Лєрка на роботу не вийде, а як підуть діти в садок, так нехай самі крутяться.

Начебто все тихо поки. Молодша внучка в садок пішла, Лєра вийшла на роботу. Але від телефонного дзвінка дочки все одно напружуюся, а ну як про вагітність нову повідомити хоче.

Я погана бабуся, так?

КІНЕЦЬ.