У нас в родині виникла не зовсім зручна ситуація, і я не знаю, як з неї правильно вийти. Син з сім’єю хоче переїхати жити до нас, ми з дружиною не проти. Але до нас хоче ще переїхати жити мама невістки. Ми просто не знаємо, що нам робити, адже жити разом зі свахою ми якось не планували зовсім.

Коли наш син вирішив одружитися, то ми вирішили не втручатися, хоча і бачили, що дівчина, як би це сказати по-мягше, не з такого тіста як ми. Наречена, яку вибрав наш син, була з «аристократичної сім’ї». Тому її мама вважала нас надто «простими» для їхньої родини.

А ми і справді звичайні люди, нічого такого. Але виростили двох дітей, маємо власну квартиру, дачу – не розкошуємо, але і не бідуємо.

Зустрічалися ми зі своєю свахою дуже рідко, лише на свята. Вона інколи любила приїжджати до нас на дачу, але працювати не любила. Вона там, у гамаку лежала, книжки читала та квіточки нюхала. Навіть жодної рази свою допомогу не запропонувала.

Наші з нею стосунки стали гіршими, коли вона стала внуків до себе забирати, і налаштовувати їх проти нас, мовляв, ми запрості, і не можемо нічого їм дати.

Нам було прикро, адже хоч ми і не маємо закінчених консерваторій, як сваха, але ж двох своїх дітей ми якось виростили.

Після того, як діти виросли, ми залишилися з дружиною жити удвох у нашій трикімнатній квартирі. Спочатку нам було сумно, здавалося, що для нас двох забагато місця, але потім ми звикли, і нам навіть стало це подобатися.

А нещодавно до нас приїхав син і сказав, що має до нас прохання. Він попросив дозволу переїхати жити до нас усією родиною. Вони жили на орендованій квартирі, а зараз їм не вистачає грошей, дітей ростуть, а з ними ростуть і витрати.

Звичайно, ми не могли відмовити рідній дитині в допомозі, а дружина моя навіть зраділа, що тепер зможе більше часу проводити з онуками.

Але виявилося, що це ще не все. Потім син попросив нас дозволити жити у нашій квартирі ще й тещі, нашій свасі. Вони вирішили здавати її однокімнатну квартиру деякий час, сподівалися, що ці гроші їм стануть в нагоді.

Нам із дружиною це відразу не сподобалося. Ми не уявляли, як це жити з чужою людиною в одній квартирі.

Син став нас переконувати, що це чудовий варіант, і що ми присутність свахи і не помітимо, адже і так всю весну, літо та осінь на дачі живемо. Вона займатиметься онуками. Буде їх на всі гуртки возити.

Моя дружина категорично відмовилася. Вона вважає, що три жінки – господині для однієї квартири – це вже очевидний перебір. Тут непорозумінь і сварок не уникнути. А нам це навіщо?

Ми з дружиною порадилися і вирішили: дітей та онуків приймемо, а сваха нехай залишається жити у своїй квартирі. Нам потрібне спокійне життя, до якого ми вже звикли.

Син таки ще вірить, що ми погодимося, але ми вирішили бути категоричними, привести сваху в нашу квартиру – не найкраща ідея. Ну хіба не так?

Джерело