Після того, як тітка погостювала у мене, вона перестала зі мною спілкуватися, ще й мамі моїй в Іспанію зателефонувала, щоб поскаржитись на мене. Вона вирішила, що я не надто шанобливо прийняла її у себе.

Головне, якщо послухати її версію, то я сама вже починаю вірити у те, що це я щось неправильно зробила. Просто є такі люди, які без зайвих докорів сумління вважають, що їм хтось щось винен.

Тиждень тому зателефонувала мені моя тітка і повідомила, що вона приїжджає на два дні в місто, бо їй треба у справах. Зупинитись вона вирішила у нас, мовляв, для рідної тітки вже десь місце на диванчику знайдеться.

Я була не дуже рада, але що робити – таки тітка. Доведеться потерпіти кілька днів. Чоловіка я теж попередила про приїзд родички, і попросила ставитися до цього терпиміше.

Ми з чоловіком живемо вдвох, дітей у нас поки що немає, то ж вільне місце у нас для тітки і справді було. Приїхала тітка, ми її зустріли як годиться, я обід приготувала, запропонувала прийняти душ з дороги. А сама я пішла у справах, бо ж був робочий день.

Тітці це не сподобалося, бо вона сподівалася, що я весь день буду її возити на своїй машині. Далі гірше – тітка була незадоволена буквально всім.

Коли ми сіли за стіл ввечері, вона подивилася на картоплю з м’ясом, яку я приготувала, і мені заявила:

– Що ж ти до мого приїзду так погано підготувалася? Навіть червоної рибки не купила! Ти ж знала, що я в гості їду!

Я просто оніміла, коли це почула. Про яку червону рибу йдеться? Сама тітка до нас приїхала взагалі з порожніми руками. Абсолютно нічого не привезла. Хоча живе в селі та має велике господарство та город, і запросто могла привезти хоча б кілька яєць і трохи картоплі.

Те, що я готувала, моїй тітці зовсім не сподобалося. Вона постійно мені говорила, що я могла б гостю і краще годувати. Але ж я готувала все як зазвичай. Навіть мій чоловік ніколи не висував мені стільки претензій.

А потім тітка пішла купатися. Купалася вона більше години. Вона наче не знає, яка зараз ціна на воду, до того ж використала багато моєї піни для ванної.

А потім тітка втішила нас тим, що вона у нас затримається ще на день-два: вона ще захотіла місто подивитися і зробити деякі важливі покупки. Вона запитала мене, чи є у мене гроші, щоб їй позичити.

Я дала їй тисячу гривень, бо більше не мала в гаманці, а вона скривилася, чому так мало.

– Моя сестра з Іспанії тобі євро висилає, а тобі шкода тітці рідній допомогти? – почала вона мене картати.

Я сказала, що у мене справи, і що я не зможу повозити її у справах, на що вона ще більше образилася, гримнула дверима і пішла, навіть дякую не сказала. А потім вона зателефонувала моїй мамі, і наговорила їй різних гидот про мене, що я її три дні супом вчорашнім годувала.

Мама стала на сторону своєї сестри, і стала мене картати, що я могла б і краще тітку прийняти, мовляв, вона тепер всім родичам в селі буде розповідати, які ми жадібні.

Ось чому є родичі, які приїжджаючи в гості, думають, що господарі навколо них повинні бігати? Що ж це за нахабство таке?

КІНЕЦЬ.