Моє життя круто змінилося після народження третьої дитини. Та, ким я була раніше, зникла. Моє колись довге, шовковисте волосся стали схожі на мочалку, зуби почали кришитися, а моя фігура…

Про фігуру я навіть не хотіла думати. Але найболючіше було в іншому – мій чоловік, який завжди обіцяв підтримувати мене, почав віддалятися від мене з кожним днем.

“Ти ж обіцяв бути зі мною за будь-яких обставин,” – нагадала я йому одного разу, коли він знову зробив грубе зауваження про мою зовнішність.

“Так, я обіцяв, але ти ж повинна розуміти, що такий стан важко прийняти,” – відгукнувся він холодно, залишаючи мене одну з моїми тривогами. Моє серце розбивалося на шматочки щоразу,

коли він так говорив. Я почувала себе самотньою та забутою. Але я не могла здатися, адже в мене були діти, які потребували мене. Якось, сидячи перед дзеркалом, я подивилася на своє відображення і вирішила, що настав час щось міняти.

Не заради чоловіка, а заради себе. Я почала займатися спортом, поступово змінюючи свій раціон. Я знайшла спосіб доглядати волосся і дозволила собі відвідати стоматолога.

Процес відновлення був непростим, але з кожним днем я почувала себе все краще та впевненіше.

“Мамо, ти така гарна,” – сказав одного разу мій молодший, обіймаючи мене за ногу. Ці слова звучали як музика для моїх вух. Навіть чоловік почав помічати зміни. “Ти… ти виглядаєш якось інакше,” –

сказав він одного вечора, з деякою незручністю в голосі. “Я змінилася не заради тебе, а заради себе,” – відповіла я, відчуваючи приплив сили та самоповаги.

“Я хочу бути щасливою та здоровою, незалежно від того, якою ти мене бачиш.” Мій шлях до самоповаги та самолюбства був тернистим, але він нагадав мені про те, що найважливіше – це любити і поважати себе.

Моя сім’я тепер бачить сильну та впевнену жінку, яка не лише піклується про дітей, а й про себе. І це найцінніше, що я могла їм дати.

КІНЕЦЬ.