Я почуваюся недооціненою і не впевнена у своєму майбутньому.

Протягом усього нашого 40-річного шлюбу Матвій завжди здавався байдужим до наших фінансових труднощів.

Нещодавно він вийшов на пенсію і вирішив тепер сидіти вдома, незважаючи на обмежений дохід.

Всі ці роки я невпинно працювала, зокрема – довгий час за кордоном, тоді як він часто вибирав відпочинок замість роботи.

Наш шлюб розпочався швидко – після знайомства на весіллі друга.

Він переїхав до успадкованого мною сімейного будинку,

і ми поступово побудували спільне життя, народивши дочку Оксану. Наше матеріальне становище завжди було непростим. Заробіток Матвія був мізерним, і він не хотів шукати додаткову роботу.

Я працювала в місцевому магазині, поки зустріч з подругою, яка процвітала в Італії, не надихнула мене на поїздку за кордон. Спочатку я планувала пробути там недовго, але у підсумку працювала цілих 17 років.

На зароблені гроші ми побудували великий будинок і купили квартиру для Оксани. Повернувшись додому і сподіваючись

на комфортне життя з працюючим чоловіком, я виявила, що Матвій не зацікавлений у продовженні трудової діяльності. Я відчула себе зрадженою, адже так довго працювала для нашої родини.

Тому я поставила йому ультиматум: або він починає працювати, або ми розлучаємося. Це призвело до напруги у стосунках із дочкою, яка звинуватила мене в абсурдності.

Я почуваюся недооціненою і не впевнена у своєму майбутньому. І як мені рухатися далі після того, як я присвятила роки виключно благополуччю своєї сім’ї?

КІНЕЦЬ.