Все складалося добре в нашій родині, мій єдиний син майже рік тому одружився. Дружина його, на перший погляд, здалася мені дуже милою і хорошою людиною. Але, як згодом виявилося, це тільки мені здалося, я тоді ще добре її не знала.

До весілля Світлана ще намагалася вести себе більш-менш чемно та належним чином з нами спілкувалася добре, ніби, як годиться. Але як тільки ми зіграли весілля і розписалися, її наче підмінили, стала зовсім протилежною людиною, ніж та, яку я бачила раніше ще до їх з сином шлюбу.

Але це, як кажуть, не моя справа зовсім. Я не маю такої звички втручатися в чужу сім’ю, навіть, якщо це сім’я мого сина.

Я собі гадала так – досить, що мій син хороша людина, яка поважає та цінує не лише свою рідну матір свою, але й батьків своєї дружини. Я й заспокоїлася трохи. Думала, що невістка ще молода, нерозумна, поживе трохи в шлюбі, життя її навчить – мудрішою стане.

А от Михайло у мене взагалі дуже хороший і добрий. Я говорю це не тому, що він дитина моя, а дійсно, так є насправді.

Він самостійно відкрив свою справу, тепер добрий бізнес має і сам намагається добре заробляти, щоб сім’я його ні в чому не мала потреби. Тепер він міцно стоїть на ногах, ще й мені допомагає. Я йому за це дуже вдячна.

Та поки Михайло мій жив один, я регулярно приходила до нього додому, прибирала і готувала їсти. Квартиру намагалася тримати в чистоті і порядку.

Звісно, Михайло мене ніколи не просив про це, та мені самій хотілося йому допомогти, адже він багато працював, не завжди мав час щось смачненьке поїсти, адже готувати не було коли. Та я мала вільний час, дитина в мене одна. Чому не потурбуватися чи не приготувати йому щось, щоб він поїв корисну домашню їжу, а не лише в кафе.

Михайлик мені був дуже вдячний за все – то подарунок якийсь купить, то продуктів мені гору привезе: “Бери мамо! Моя ти трудівниця”. А мені так тепло від того на душі, що він ситий і в чистоті і мені допомагає, дякує за працю.

Після появи у мене невістки, вирішила, що моє таке втручання буде виглядати надмірним, адже вона нова господиня в домі сина, тому я відразу поступилася і, як тільки Михайло привів невістку додому, без запрошення я перестала ходити до них.

Краще б я не робила так, як виявилося згодом. Світлана виявилася такою ледаркою, що в мої рідкісні відвідування їх, я стала помічати, що квартира потихеньку приходить в запущений стан, це вже переходило всі межі. Спочатку я якось Світлані, що прибирання слід робити постійно.

Тим більше що вона нічим не обтяжена зовсім і часу у неї для цього більш ніж достатньо, щоб займатися найпростішими домашніми справами.

Але у відповідь на свої слова я чула тільки масу виправдань, що вона постійно зайнята, і часу на прибирання у неї не вистачає, у них завжди чисто, то просто я приходжу не вчасно, коли мене не чекають, але результату все не було.

Я сподівалася, що поява немовляти зможе її перевиховати, так як з’явиться відповідальність ще й за дитину. Але зовсім нічого не змінилося, на жаль.

Перші місяці, після народження дитятка, мого малесенького онучатки, мені дозволили пожити з молодими, щоб допомогти молодій мамі. Мене син сам про це попросив. Так я і рада цьому була. Хоч за онуком пригляну, так спокійніше буде мені на душі. Кімнату дитини я, природно, підтримувала в чистоті, як і належить. А от весь інший простір я не чіпала.

З приводу приготування їжі у Світлани нашої взагалі окрема розмова. Готувати вона не любить зовсім нічого, просту їжу вона теж не їсть. Їжу вона звикла дуже часто замовляти додому, любить харчуватися в кафе та ресторанах, я цього зовсім не розумію, бо жодного разу їжу додому не замовляла, тим паче борщ, чи звичайну кашу, як це робить моя невістка.

Ну так, син повертається додому близько одинадцятої вечора, йому залишається тільки в ресторан вести дружину, або додому замовляти їжу домашню, адже в неї дитина мала, їй потрібно гарно харчуватися. Слів просто немає! І звідки стільки гонору і зарозумілості у цієї дівчинки в 25 років!

Поки я жила з ними, я взяла на себе готування їжі, адже розуміла, що Світлана має харчуватися корисно, щоб і дитина здорова була, з ранку до вечора я готувала різні страви для всіх. Як не дивно, але і домашня їжа їй не подобається.

Хотіла поговорити з сином про невістку і її поведінку. Але він її дуже кохає, тому я особливо не хочу втручатися в їх життя і щось погане про неї говорити. Не хочу псувати стосунки зі своєю дитиною через всі ці непорозуміння. Час все одно розставить все по своїх місцях.

Зараз онук уже підріс. Відчуваю, що скоро мене попросять, так би мовити, відселитися від них, бо бачу сама, що вже заважаю. Але мене хвилює лише одне питання: як зробити так, щоб і дитина була під наглядом, і син нагодований?

На мій превеликий жаль, сподіватися на молоду маму марно. Але питання потрібно вирішувати, тому що часу у мене залишилося небагато.

Я думаю по-доброму поговорити зі своєю невісткою, як мама її попросити, що так жити не можна, потрібно про сім’ю свою добре дбати, адже вона тепер дружина і мама дитини.

Та подруга найкраща мені сказала, щоб я краще не втручалася в їх сім’ю, адже це нічого не вирішить, доросла людина ніколи не зміниться, лише гірше зроблю і невістка ще незлюбить мене? Але хіба це правильно мовчати, коли таке відбувається в їх сім’ї?

Джерело