У вісімнадцять років я вийшла заміж за Віктора, який був на чотири роки старшим і вже матеріально забезпеченим.

Наш шлюб був заснований на коханні, і мати Віктора, Анжеліка Остапівна, щедро обдарувала нас двокімнатною квартирою, ставлячись до мене як до рідної дочки. Ми були щасливі.

Через рік після весілля у нас народився син Олексій, а згодом – дочка Саша. Незважаючи на труднощі виховання, Анжеліка Остапівна дуже допомагала мені, підказуючи, як виховувати дітей.

Як тільки діти пішли до школи, я почала працювати нянею в дитячому садку, роблячи свій внесок у сімейний бюджет, хоча моя зарплата була скромнішою, ніж у Віктора.

Я ставила потреби дітей вище своїх власних, відмовляючись від таких предметів розкоші, як косметика, косметичні процедури та новий одяг.

Ця зневага до себе призвела до того, що Віктор завів роман із доглянутою жінкою, яка, на відміну від мене, вкладала гроші у себе. Він зажадав розлучення, залишивши мене з розбитим серцем.

Але тут втрутилася Анжеліка Остапівна. Вона підштовхнула мене до переосмислення свого життя, потягла по магазинах за новим одягом та косметикою.

З небажанням я прийняла зміни. На мій подив, Віктор помітив перетворення і став бачити мене в новому світлі. Його бажання розлучитися згасло, і він знову почав доглядати мене, відроджуючи нашу любов.

Я дуже вдячна Анжеліці Остапівні за підтримку і за те, що вона показала мені важливість піклування про себе. Її втручання не тільки врятувало мій шлюб, але й допомогло мені знову здобути привабливість і почуття власної гідності.

КІНЕЦЬ.