Остап та Соня, випускники факультету психології, одружилися невдовзі після університету. Обидва зробили кар’єру у своїй галузі – Остап став шкільним психологом, а Соня працювала у дитячому садку.

Однак через шість років Соня втомилася від їхніх фінансових труднощів та поїхала із сином до своїх батьків.

Остап теж переїхав до своїх батьків і влаштувався працювати на тартак. У вільний час він виготовляв дерев’яні меблі на замовлення, що поступово почало приносити дохід. За кілька років він накопичив

достатньо коштів, щоб збудувати просторий сучасний будинок. Він не поспішав одружуватися вдруге, все ще сподіваючись на повернення Соні.

Однак Соня швидко вийшла заміж за багатого бізнесмена Павла, народила від нього доньку і почала вести безбідне життя.

Весь цей час Соня налаштовувала свого сина проти Остапа, зневажливо відгукуючись про його здібності.

За іронією долі, колишнє подружжя знову зустрілося на весіллі своїх хрещеників, і Соня була сильно здивована успіхами Остапа як власника меблевого бізнесу,

тепер більш успішного, ніж її новий чоловік. В один із вихідних днів Остап відвів сина до нотаріуса, передавши йому половину свого бізнесу з умовами його безпеки.

Цей жест гарантував, що сина, як його, ніколи не критикуватимуть за фінансову неспроможність.

КІНЕЦЬ.