Пів року тому я із сяючими очима подарувала чоловікові коробочку. Він відкрив і побачив там нашу заповітну мрію – тест із позитивним результатом. Попереду на нас чекало безмежне щастя, думали ми. І виявилися неправими.

Попереду на нас чекали істерики свекрухи, яка в 53 роки раптом почала поводитися як маленька дитина.

Причому причина цього просто смішна. Свекруха смертельно образилася на нас, хоч ми ні в чому не винні. А образу викликав подарунок від мого рідного брата, який купив для майбутнього малюка ліжечко. У нього друг займається виготовленням дерев’яних виробів – від годівниць до різних меблів.

І брат за чималі гроші – навіть зі знижкою вийшла кругленька сума – придбав ліжечко. Диво, а не меблі: і регулювати можна по довжині та ширині, і піднімати-опускати, і катається добре хоч по підлозі, хоч по килиму. А зовнішній вигляд взагалі вищий за всякі похвали. Різні прикраси, фігурки – диво!

У магазині таке ліжечко не купити. Ми не просили подарунку, брат сам так вирішив. Звісно, я від такого сюрпризу була на сьомому небі. Адже так хотілося, щоб довгоочікуваний малюк з перших днів життя отримував усе найкраще, найякісніше та незвичайне.

А ось свекруха, дізнавшись про подарунок, впала в істерику. Вона зателефонувала чоловікові та посварила його, а потім приїхала сама.

– Ясно, – оцінила вона ліжечко.

Походила навколо, помацала. Обернулася до мене з виразом образи на обличчі.

Загалом, з’ясувалося, що на думку свекрухи ліжечко мала право дарувати лише вона.

– Ліжечко – це найважливіший подарунок. Його можуть дарувати тільки найближчі люди. Вам цей брат важливіший, ніж батьки. Все зрозуміло! – Розвела руками та картинно сіла на диван. Ми просто оніміли від подиву.

– Ви жартуєте, так?

– Я вам що, клоун? – вкрай образилася свекруха.

І з того дня почалося якесь пекло. Спочатку дорога родичка демонстративно дулася на нас. Більше навіть на чоловіка, аніж на мене.

Не брала слухавки, сама не писала.

Чоловік хвилювався – мама вже літня, мало що станеться! Нарешті, він не витримав і поїхав до неї сам.

Свекруха вміло обробила чоловіка, налаштовуючи його проти мене та моєї родини. Повернувся він похмуріший за хмару. З порога заявив мені, що мама має рацію, а мій брат винен. Я мовчки дивилася на нього, притиснувши руки до шестимісячного живота.

– Мама просила передати, – тут у чоловіка трохи змінився голос, і я зрозуміла, що він стримує сміх, – що вона не буде терпіти такої неповаги!

Ми довго сміялися. До чого ж безглузда ситуація!

– Як це вона ще на весіллі скандал не влаштувала? – Роздумувала я пізніше.

Свекруха тим часом шерстила інтернет у пошуках підтверджень своєї правоти. Тут треба зазначити, що ми з чоловіком не віримо в прикмети та інше, а от свекруха досить забобонна. І вона, звісно, знайшла аргументи:

– Ліжечко раніше за термін дарувати – біді обов’язково бути! – І подивилася на мене поверх екрана свого смартфона.

Був день народження чоловіка, ми не могли не покликати її. Але мати свого сина привітала за 10 секунд, а потім почала нападати на мене.

Далі було гірше. Побачивши, що її аргументи не мали ефекту, вона придумала іншу тактику.

– Якщо вам все одно, які подарунки отримувати, то ось, тримайте, – і виставила на стіл чергову пластикову іграшку, причому явно для дівчаток. Ми вже знали стать – до появи на світ готувався синочок. З вередливості свекруха несла нам лялечок, різнокольорових поні, одяг для Барбі та інше.

На іграшковому посуді я не витримала. Наговорила їй і відправила додому. Того ж вечора мій телефон почав розриватися від дзвінків. Рідня чоловіка хотіла знати, за що я вирішила звести в могилу кохану бабусю.

Якимсь дивом чоловік нарешті зумів у всьому розібратися і залагодити цю справу.

Наближається заповітна дата, а я в страху: що вона зробить наступного разу? Чого чекати на виписку? Не запросимо – потім точно життя не дасть.

КІНЕЦЬ.