Місяць тому ми з чоловіком, живучи у затишній двокімнатній квартирі разом із сином, пережили несподіваний візит його родичів.

Сім’я чоловіка, велика через багатодітність його бабусі, має звичку заїжджати без попередження та затримуватись надовго.

Цього разу, коли я була на роботі, чоловік повідомив мені, що до нас збирається приїхати його двоюрідний брат із дружиною, свекрухою та двома маленькими дітьми.

Спочатку передбачалося, що вони пробудуть у нас лише два дні, і я вирішила, що впораюся.

Я взяла відгул на роботі та помчала до магазину за продуктами, потім піввечора провела за готуванням для наших гостей.

Спочатку візит відбувався гладко, але я була приголомшена, коли родичі раптом вирішили продовжити своє перебування до тижня.

Протягом цього часу на мене поліг важкий обов’язок готувати і прибирати за всіма, без будь-якої допомоги з боку приїхавших родичів.

Мій терпець остаточно урвався, коли я вкотре повернулася додому, навантажена продуктами, і виявила, що дорослі ледарюють, поки їхні діти влаштовують справжній хаос.

Після бурхливої конфронтації я наполягла, щоб вони негайно поїхали.

Вони оселилися в готелі, образилися і заприсяглися ніколи більше не приїжджати до нас.

Почувши ці слова, я відчула полегшення.

КІНЕЦЬ.