В мене виникла така ситуація в житті. Живу я із дружиною і двома дітьми в двокімнатній квартирі. Коли лише була тільки одна дитина, до нас приїхав мій рідний брат з дівчиною.

У них мало бути весілля, і вони хотіли походити по магазинах, купити одяг, ми живемо в столиці і звісно вибір кращий, чим у рідному маленькому містечку.

Але моя дружина була дуже незадоволена, що ми, аж на цілих п’ять днів, віддали їм одну кімнату, і нам з сином довелося бути в другій.

Я намагався їй пояснити, що це ж не чужі люди, та й приїхали вони ненадовго, але дружина постійно була без настрою, всім своїм виглядом показуючи, що не дочекається, коли вони поїдуть.

І це при тому, що вони приїхали до нас не з порожніми руками, а вечорами після роботи нас чекала вже вечеря, яку готувала, тоді ще майбутня дружина мого брата.

Вони вже живуть разом чотири роки, і весь цей час не раз запрошували нас до себе в гості, дружина брата намагається потоваришувати з моєю дружиною, але моя чомусь вважає, що це не обов’язково.

Може тому вона так себе веде, що у неї немає рідних ні сестри, ні брата, в сім’ї вона одна, але це не означає, що я не повинен спілкуватися зі своїм братом.

Дружина не хоче до них їхати, а якщо я їду сам, то довго ображається, що залишив одну. Щось пояснювати їй марно, намагався вже, і не один раз.

Останнім часом брат уже й не питає, чому я приїхав один, і коли я запрошую його в гості до нас, то каже, що зайняті, може іншим разом. Я знаю, що він все розуміє, просто не хоче мене образити, тому й не говорить відкрито про це.

Мені іноді соромно стає перед своїми родичами за поведінку моєї дружини. Але що я можу зробити?

КІНЕЦЬ.