Я на пенсії зараз, багато років вже живу одна. Так сумно на душі буває, часи важкі, а поговорити ні з ким. На днях вирішила невістку набрати, запросила її до себе в гості. Я, звісно, сина хотіла побачити і онуків, але розумію, що там дружина його командує всім, тому маю її дозвіл отримати. Та вона вкотре сказала – ні
Так виходить, що на сьогоднішній день я живу одна у своїй великій трикімнатній квартирі і відчуваю себе тут зовсім самотньо.
Я овдовіла, на жаль, три роки тому. До того, як не стало мого чоловіка, я жила таким собі звичайним життям, яке нічим не відрізнялося від інших. Часто була зайнята турботою про свого чоловіка, тому нудно мені ніколи не було, мені не доводилося сумувати.
Виростила я сама досить таки чудового сина – красеня та розумного чоловіка, він зараз має власний хороший прибутковий бізнес, чому я дуже рада. У мене двоє чудових онуків: хлопчик і дівчинка. Здавалося, що ще можна більше хотіти від життя. Але ось з невісткою у нас відносини склалися не дуже хороші, на жаль, іноді я перегортаю всі картини у своїй пам’яті, які були, і від того стає лише гірко мені на душі.
Пригадуючи все, хочу зазначити, що я завжди ставилася до цього факту якось зовсім байдуже, історія відносин свекрухи і невістки стара як світ. люди це знають добре. Я теж колись була невісткою, тому для мене це закономірно і нормально, можна сказати, що через подібні стосунки я вже пройшла.
Але моя невістка мабуть так не вважає, і затамувала на мене образу в душі, яка осіла надовго і дуже глибоко.
Зараз, коли почуття самотності оселилося в мені, мене наші відносини з невісткою Наталкою тепер не влаштовують. Дружина мого сина зовсім ніколи не привозить до мене онуків, не пускає до мене мого синочка, він зрідка буває в моєму домі.
Дуже зрідка вони можуть до мене всі разом заїхати, коли проїжджають повз, або на велике свято, коли їх запрошу і проситиму дуже. І то, зайдуть до мене на 10 хвилин і відразу їдуть собі. А я знову залишаюся одна в своїй величезній квартирі сама. Мені так хочеться, щоб мені хоча б онуків на канікули залишали.
Для мене це були б приємні клопоти і це зрозуміло. Але ніколи вони так не роблять, пояснюючи це тим, що у дітей поряд з будинком різні цікаві гуртки і додаткові заняття, і возити до мене їм незручно. Син теж прямо не говорить, чому так зрідка до мене заїжджає, але я і сама знаю причину, якщо чесно говорити.
Шкода, що вчасно не налагодила відносини зі своєю невісткою, коли ще була тка можливість у мене, зараз все могло бути по-іншому. Я і зараз готова це зробити, хотіла б виправити всі допущені в минулому помилки, але моя невістка зовсім не хоче йти на контакт зі мною зараз, вона не хоче спілкуватися зі мною.
Невже моя невістка сама не розуміє як мені самотньо на старості років? Адже у мене нікого не залишилося крім них і про кого ж мені тепер піклуватися, заради кого жити? Адже вона повинна розуміти, що теж колись стане літньою жінкою, буде чиєюсь свекрухою.
Боюся, що вона повторить мої помилки, а потім буде шкодувати про це багато років, так само, як зараз шкодую я. Ну, ось як мені зараз виправити ситуацію, я зрозуміла, в чому була не права, і готова змінюватися. Тільки кому це вже потрібно зараз?
Син теж уже не відчуває такої теплоти і любові до мене, як це було колись раніше. Ось і залишилася я як та бабуся з казки «біля покинутого корита», нікому я не потрібна на старості років, і ніхто мене не любить, на мій превеликий жаль.
Щовечора такий сум мене бере, вовком вити хочеться мені. Я, здавалося б, все життя старалася, щоб всі рідні крутилися біля мене, але, напевно, перестаралася. Як же це важко усвідомлювати свою непотрібність найближчим людям. Розумію, що це неправильно, але мені так себе шкода, коли думаю про це. Як же мені повернути прихильність моєї невістки? Адже, коли зі мною не спілкується вона, зі мною не хоче спілкуватися вся їх сім’я.
А в неділю я їй зателефонувала і прямо запросила в гості. Сказала, що скучила за нею і за внуками також. Але невістка тактовно знайшла чергову відмовку для мене, як це робить завжди останнім часом, щоб не приїжджати у мій дім.
Можливо, я сама винна в ситуації, що склалася. Адже я колись не цінувала її багато років тому, була байдужа до неї зовсім, ставилася не завжди добре, а в молоді роки вона дуже горнулася до мене, як рідна. Але я ж готова на все, аби тільки не бути такою самотньою і повернути любов своїх найрідніших людей, шкодую про помилки в минулому.
Що мені ще зробити, щоб повернути прихильність своєї невістки?