Спершу я продала свій будинок в селі, потім у мене почалися стосунки зі свекром, я вийшла за нього заміж, розкажу вам цю історію, адже можу зробити це лише в інтернеті.

Не судіть мене і моє життя, просто хотіла б вислухати ваші поради та думки.

З чоловіком я прожила понад 9 років. В шлюбі я була нещасливою, він любив заглядати до чарки, часто не приходив додому ночувати, залишається лише здогадуватися, де він проводив час.

Ми постійно сварилися, а я все це терпіла дев’ять років, адже всі навколо говорили, що чоловік гроші заробляє, чого мені ще треба.

В останні роки ситуація погіршилася, адже він періодично почав підіймати на мене руку в стані алкогольного сп’яніння. Я неодноразово тікала з дому з дітьми на руках, зазвичай бігла до матері, яка жила в сусідньому домі.

Але він знаходив мене і там. Одного разу навіть кинувся на мою маму, яка мене від нього захищала. Я перестала ховатися у неї після цього. Могла просто ночами сидіти на лавці у дворі, або ж інколи просилася до подруги.

Свекруха любила і мене, і онуків, хотіла сина привести до тями, але він нікого не слухав. Рідного батька чоловіка на той світ відправила біленька, то ж свекрусі не з чуток було знати, як я живу. Вона проживала з вітчимом мого чоловіка, який був на 10 років молодшим. Жили вони добре, своїх спільних дітей так і не мали.

Чоловік дуже любив моїх донечок, дуже прив’язався до них і називав онучками. Згодом я подала на розлучення, хоча свекруха благала мене цього не робити, вона розуміла, що її син без мене просто пропаде.

Так і сталося, три роки після нашого розлучення він пішов на той світ. Зі свекрухою ми спілкувалися, вона заповіла свій дім онукам.

У неї є ще один син, але він добре забезпечений житлом, тому заповіт не оскаржував, лише попросив, щоб я пригляділа за літньою мамою. Так і було, ми з дітьми щодня навідували жінку, а згодом і її не стало. Останні роки здоров’я значно підкосило.

Вже і моя донька виросла й збиралася заміж, то ж було вирішено, що піде вона жити з майбутнім чоловіком в дім бабусі. Я туди приходила до доньки, все їй допомагала.

І ось одного разу я полола там город, коли прийшов до мене вітчим мого покійного чоловіка і запропонував мені жити разом. Він старший за мене на дванадцять років, але мене це не зупинило. Матір була дуже проти, адже що люди в селі скажуть. Як можна вийти заміж за свекра?

Мої діти мене підтримали, то ж ми зі свекром розписалися, продали будинок в селі й переїхали в його рідне село. Так разом живемо вже понад 7 років. Зараз я можу сказати, що дійсно щаслива, але шкодую про одне – стільки втрачених років на перше заміжжя.

Що Ви думаєте з цього приводу?

КІНЕЦЬ.