Галя стояла на зупинці та з тривогою дивилася в далечінь, звідки мала з’явитися потрібна їй маршрутка. Стояти було холодно, тому доводилося пританцьовувати й плескати, щоб не заледеніти до стану бурульки.

Момент прибуття довгоочікуваної маршрутки наближався, і Галя все більше турбувалася. Її чекала битва не на життя, а на смерть. Особливо її бентежили ті пані в об’ємних шубах, що стояли трохи позаду.

У жінок на обличчях було написано, що у кожної чорний пояс по скандалах, а ще вони були більшими, порівняно з Галею, чия вага становила всього п’ятдесят два кілограми, точно.

Скільки разів вже траплялося, що саме через свій малий зріст і вагу Галі просто не вдавалося пробитися до ранкової маршрутки, яку люди брали нападом.
Галю постійно заштовхають кудись у кінець черги. Через це Галя часто спізнювалася на роботу.

Але цього разу вона була рішуче налаштована. Ноги напружені, шапка зсунута на потилицю, руки міцно притискають сумочку.

Нарешті на горизонті з’явилася потрібна Галі маршрутка. Потрібна їй та ще десятку людей на зупинці. Люди напружилися і підтяглися до бордюру, намагаючись вгадати, де будуть двері маршрутки, яка мала під’їхати.

Коли довгоочікуваний транспортний засіб під’їхав, Галя зрозуміла, що сьогодні її день. Двері маршрутки мало не під ангельські фанфари відчинилися прямо перед нею.

Щоправда, з дверей одразу почала стирчати чиясь спина. Мабуть, хтось намагався вивалитися з маршрутки, але натовп, що скупчився за Галею, не дав цьому статися.

Галю буквально внесло в тепле нутро маршрутки, занурюючи в переплетіння запахів та настроїв. Внесло і відразу ж притиснуло в спину, яка раніше намагалася вивалитися з маршрутки.

– Мені потрібно вийти! Я виходжу! – пролунав крик, і натовп пасажирів колихнувся від руху. Хтось затято пробивався до виходу.

Але Галю ці рухи не стосувалися. Вона все одно не змогла б посунутись, бо її ноги не діставали підлоги. Вона висіла, притиснута людьми з усіх боків. Ззаду, до речі, її придавлювала одна з дам у шубі, це Галя помітила, коли спробувала трохи розвернутися, щоб чиясь сумка не так боляче тиснула в бік.

– Передаємо за проїзд! – гаркнув прокуреним голосом водій. – Поки всі не передадуть, я нікуди не поїду.

Галя почала підтягувати ближче до обличчя свою сумочку, але це в неї не вийшло, довелося намацати гаманець наосліп. Вперше рука потрапила явно не у свою сумку, бо гаманець був надто великим. Вдруге рука Галі провалилася в чиюсь кишеню, принаймні вона дуже сподівалася, що це була саме кишеня.

Втретє Галі таки вдалося намацати свою сумочку та свій гаманець. Вивернувшись, вона постукала в спину, що стояла попереду, і вклала в руку монетки, що дістала з несподіваного місця.

Нарешті водій зібрав данину і рушив далі маршрутом. Рух маршрутки заколисував, як і тепло, що розливається по тілу, і брак кисню в салоні.

Праворуч пахло перегаром, прямо – сумішшю одеколону та поту, а ось ліворуч у дівчини були дуже приємні парфуми. Галя намагалася викрутитися вліво і, вдихаючи приємний аромат, поринула в дрімоту.

Періодично салон вибухав лайкою, в якій хтось вимагав не ходити по ногах, хтось запитував, чи виходять попередники на наступній, а якась талановита дитина ревла на одній ноті вже пів години шляху.

Галю це все не стосувалося. Вона висіла собі між дамою в шубі та спиною, яка вже встигла стати майже рідною. А ось збоку її притискали менш знайомі спини. Галя висіла і спала, додивляючись нічний сон.

Надмірно увірувавши у свій успіх, Галя розслабилася і втратила пильність. Тому, коли натовпом її стало виносити на непотрібній їй зупинці, Галя не встигла зреагувати та хоч за щось зачепитися, а це був шанс залишитися в маршрутці.

І ось стояла Галя на зупинці, сонна, невдоволена і скуйовджена як горобець. До своєї зупинки їй потрібно було проїхати ще чотири, але можливості впхнутися в маршрутку на цій зупинці вона не мала. От якби вона була габаритами тієї дами в шубі, шанс би був, а так вона просто буде битися в щільну пробку з людей.

Укутавшись сильніше в шарф, Галя попленталася у бік роботи пішки. Далеко, холодно, слизько, але робити нічого.

По дорозі Галя перебирала в кишені монетки та зосереджено думала, що їй зробити: купити булку, щоб починати вже зараз наїдати боки й вагомість у суспільстві, або почати накопичувати на особисту машину, щоб таких проблем перед нею більше не стояло.

Грошей поки що вистачало лише на булку. Галя зітхнула і підкорилася долі, подавшись у найближчу кав’ярню.

КІНЕЦЬ.