Брат мого чоловіка живе у сусідньому будинку, і з чоловіком працює на одній роботі. Їм обом по двадцять п’ять років, а мені двадцять два.

Живемо ми разом майже два роки, маємо двох маленьких дітей. Доньці від першого шлюбу, три роки.

Живемо поки що на орендованій квартирі, тому що зарплата у чоловіка невелика. Нам і так важко (я зараз поки не працюю), так ще й брат чоловіка весь час сідає нам на шию! Свої гроші витратить, потім просить у нас в борг і не віддає, до речі, має проблеми з гулянками і дуже великі.

Випиває щодня. То речі просить випрати (добре вже випраю), часто просить поїсти, бо гроші витрачає на гулянки, а не на їжу. Коли обід чоловікові на роботу дам, то він ділить його на двох.

Постійно має якісь неприємності і чоловік, замість того, щоб відпочити або приділити час сім’ї, вирішує його проблеми. І цей список можна продовжувати скільки завгодно.

Чоловікові скільки разів говорила, що мені це вже набридло, але він не вживає жодних заходів! Навпаки починає ображатися на мене.

Все дістало, сама сказала його братові все, що думаю про нього. То що сталося?

Він почав мене ображати, сказав, що за такі слова можна і отримати. Що взагалі я жінка легкої поведінки, і сказав, що я маю бути вдячна за те, що його брат на мені одружився.

Загалом, кошмар. Я вигнала його з нашого будинку і сказала, щоб він більше не приходив.

Розповіла все чоловікові, його теж не влаштовує поведінка брата, але він це терпить. А мені дуже прикро.

Але найприкріше те, що чоловік особливо не захистив мене. Його брат мене образив та ще й сказав, ніби ми йому нічим ніколи не допомогли.

Чоловіка я люблю, але його реакція на все це була для мене несподіванкою, м’яко кажучи. Як бути, якщо цей нахлібник руйнує мою родину?

КІНЕЦЬ.