Я зустрічалася з ним близько дев’яти років. Наші стосунки, здавалося, завмерли на одній точці, без руху вперед.

Все було таким звичайним, буденним. Він, здавалося, навіть не виявляв до мене кохання. “Ти сьогодні вільний?”

– Запитала я його якось, сподіваючись на спільний вечір.

“Ні. У мене справи,” – коротко відповів він, і це було типово для наших розмов останнім часом. І так тривало до того дня, коли я дізналася правду. Одна випадкова зустріч перевернула мій світ. Я зіткнулася з нею у магазині.

Вона йшла за руку з маленькою дівчинкою, яка була, як дві краплі води, схожа на нього. Жінка представилася як його дружина. “Вибачте, ви знайомі з Олексієм?”

– Запитала я, намагаючись приховати своє хвилювання. “Так, він мій чоловік. А це наша дочка,” – відповіла вона з усмішкою, нічого не підозрюючи.

У цей момент мій світ звалився. Усі роки, проведені разом, раптово втратили сенс. Я не могла повірити, що була лише “іншою жінкою”. Він завжди вміло приховував своє подвійне життя.

Тієї ночі я сиділа перед ним, повна гніву та розчарування. “Як ти міг?” – Вирвалося в мене, сльози текли по щоках. Він мовчав, розуміючи, що попався.

“Я не знала про твою дружину і дочку. Скільки ще ти збирався мене обманювати?” – слова летіли одне за одним. Він почав перепрошувати, але було вже пізно.

Я зрозуміла, що маю піти. Ця ніч стала кінцем нашої історії. Я втратила дев’ять років свого життя, але це був цінний урок – урок, який навчив мене цінувати себе і ніколи більше не дозволяти комусь поводитися зі мною як із другорядною фігурою у своєму житті.

КІНЕЦЬ.