Борис прокинувся в чудовому настрої. Пояснити свій настрій він і сам би не зміг. Чи то погода так діє, чи то вихідний день, то чи запах млинців, що тягнувся з кухні. -Люба, ти чого так рано встала? Вихідний же.

– Забув? Я ж до сестри в село зібралася. Поїдеш зі мною?

– Ти ж знаєш, не люблю я твою сестру. Ти вже сама. Я краще подарунок тобі на день народження куплю. Що, до речі, тобі купити?

-Е-е-е, ні, любий, зараз сам придумай, що купити. А то двадцять п’ять років живемо, і все за підказками моїм даруєш. Давай сам, сам, сам …

Після сніданку дружина поїхала на автовокзал, у Бориса доба, щоб якось здивувати дружину. В голову нічого не приходило. Борис йшов по вулиці і розмірковував: “Може, їй цукерок дорогих коробку купити? Ні, образиться …”

На більше йому фантазії не вистачало. Вирішив зайти в торговий центр і подивитися, що взагалі продають. Спочатку він питав у продавців, що подарувати дружині.

У відділі одягу його запевняли, що дружина буде в захваті від модної блузки. Але представивши дружину в цій блузці, Борис відмовився від покупки.

Ні, блузка, звичайно, красива. Але він не хотів би бачити дружину в ній … У магазині продавці почали пропонувати будь-який посуд від вазочок до сковорідок.

Борис почухав потилицю і пішов далі. Зайшов в господарський відділ, в якому продавалася всяка дрібна всячина. Вже зневірився щось знайти, не купувати ж парасольку, як побачив пластикову коробочку з безліччю відділень. Таблетниця називається.

– Ось, то що потрібно! – вирішив Борис і пішов на касу. Він купив коробочку, походив по магазину, прикупивши ще дещо до подарунка.

Потім прийшов додому і загорнув коробочку в подарунковий папір. Борис залишився задоволений своєю покупкою, уявляв, як дружина буде розгортати і розглядати. Навіть розсміявся, представляючи обличчя дружини.

На наступний день Дарина зайшла в квартиру і побачила сяючого чоловіка з квітами і подарунком. Він вручив подарунок і як дитина, з нетерпінням чекав, коли дружина відкриє його: – Ну, Даша, відкрий скоріше.

Я ж намагався. -Ну постривай, я хоч вмиюся, переодягнусь.

– Ні, ти спочатку відкрий. Ну будь ласка! Дружина здалася, розгорнула пакет: – Таблетниця? Ти серйозно?

– Хороша річ, чи не так?

Дивись, я розклав все і підписав. Настрій у Дарини зіпс увалося, вона навіть образилася на чоловіка: – Краще б я тобі сказала, що купити.

Сюрприз так собі вийшов. Вона вже хотіла закинути цю коробочку в дальній ящик, але Борис наполягав на своєму: – Ну подивися, тут же всякі різні баночки є …

Ну все ж підписано. А ось тут таблетка для гарного настрою. Відкрий, будь ласка, сама, ну відкрий, не сердься. Дарина знехотя відкрила кришечку, а там … лежало золоте кільце.

Борис щасливий посміхався – сюрприз вийшов. Дарина приміряла кільце і розплакалася: -А я і справді вирішила, що ти одну таблетницю подарував …

КІНЕЦЬ.