А з моєю рідно сестрою ми абсолютно не схожі, зовсім різні люди, хоч і рідні: це стосується і характеру, і зовнішності. Оксана – яскрава, ризикова, впевнена у собі дівчина, а я на її тлі завжди виглядаю тихою, звичайною сірою мишкою, на яку й уваги не зверне ніхто, особливо.

Незважаючи на невелику різницю у віці між нами з Оксаною, адже сестра на 3 роки старша за мене, розрив в інтересах у нас колосальний.

Завдяки своєму впертому характеру, сестра завжди досягає того, чого хотіла: допомоги, хорошої посади, дорогих подарунків тощо. Головною її метою завжди було дуже вдале заміжжя, в цьому вона вбачала головний секрет її успіху та жіночого щастя.

Напевно, згодом, чоловіча увага закрутила їй голову, і тому вона перестала розумно оцінювати свої шанси: вирішила, що її чоловіком повинен стати ніхто інший, як її начальник – власник великого, прибуткового та успішного бізнесу і шанована в нашому місті людина.

Сестру моя, на жаль, не зупинив навіть той факт, що він вже був одружений і у нього було двоє дітей. Оксана якось, несподівано для всіх, стала з ним зустрічатися. Згодом вона постійно стала говорити та переконувати, що у нього погана дружина, а він заслуговує кращого життя.

І так за кілька років такого їх спілкування та зустрічей, забрала свого шефа з хорошої сім’ї.

Я попереджала свою сестру, що добром це не скінчиться ніколи, адже все зло повернеться до неї бумерангом. Багато разів говорила про те, що якщо чоловік може ось так легко залишити одну свою жінку з дітьми, то він потім і з нею може вчинить так само. Інакше і бути не може.

Та Оксана була закохана і, звичайно, мені не повірила, вона купалася у своєму щасті та багатстві, дуже раділа, що саме так все склалося, адже таке кохання зустрічається раз на все життя: сестра думала, що в порівнянні з колишньою дружиною свого чоловіка вона «королева», адже така красуня і розумниця, а та – звичайна сіра мишка, і що заради неї він зміниться і стане розсудливим.

А згодом хитрістю вже чекала дитину, щоб прискорити його розлучення з дружиною і створити щасливу сім’ю, і чекала, що після розлучення він зробить їй пропозицію вийти заміж за нього.

Час минав, незважаючи на всі свої плани і впевненість у власній неперевершеності, в результаті моя сестричка залишилася біля пустого корита. Оксана й року не прожила зі своїм новим нареченим. Начальник не одружився на ній, він залишився у своїй сім’ї, що Оксану дуже здивувало, він навіть відмовився офіційно визнати батьківство.

Він просто виставив Оксану за двері з тими речами, з якими вона до нього прийшла, навіть подарунки відібрав, ті самі коштовності, які дарував їй частенько.

Сестра моя залишилася одна, з дитиною на руках і без житла. Багатий шеф їй майже не допомагає: кілька разів давав гроші на покупку речей для дитини, а то, що сестрі жити ніде, і немає грошей на оренду квартири – його зараз зовсім не хвилює.

Він їй каже, що народжувала вона за власною ініціативою, і що повинна бути вдячна вже за те, що він хоч якось їй допоміг.

Так як більше йти нікуди, сестра нещодавно відразу звернулася за допомогою до мене. Проситься впустити її з немовлям пожити до мене, поки вона «щось не придумає». У мене серце не кам’яне, і я не хочу кидати її в цій важкій ситуації, але дуже добре розумію, що це на довго: поки дитині не виповниться хоча б 2 роки, вона навіть на неповний робочий день нікуди не зможе влаштуватися, адже по-іншому нереально все.

Чому я повинна «тягнути» свою родичку з її малюком, якщо вона сама у всьому винна? Не хочу через неї залишитися «старою дівою», адже мені вже 27 років зараз, і потрібно поспішати своє особисте життя влаштовувати, а не розплачуватися за чужі гріхи. Сестра сама винна, що все так склалося в її житті.

Хіба хтось захоче жити зі мною, коли у мене ще й сестра з малим немовлям? Чи варто мені вирішувати її проблеми за свій рахунок?

Джерело