Якось увечері, коли я прийшла з роботи і побачила у передпокої сумку, подумала, що до нас хтось із родичів приїхав у гості без попередження. Але тут до мене вийшов чоловік і сказав дуже спокійно: Ми більше не можемо жити разом. Нам треба розлучитися».

У мене від його слів був такий стан, ніби настав кінець світу. Він пішов, а я так і просиділа цілий вечір, не роздягаючись.

Добре, що хоч син був у мами. Так, ми останнім часом часто сварилися, чоловік робив мені зауваження, але я навіть подумати не могла, що він планує розлучення.

Мені було дуже боляче та прикро. Після розлучення я найняла няню для п’ятирічного сина, а сама намагалася більше часу проводити на роботі, щоб хоч трохи відволіктися.

Купила собаку, про яку ми з сином довго мріяли, але чоловік був проти. Тепер вранці та ввечері після роботи ми гуляємо з нашим Рексом.

Чоловік приходив до сина лише щонеділі. Про його особисте життя нічого не знала, а питати не хотіла.

Але помалу я змирилася зі своїм становищем покинутої дружини. Минуло вже два роки, і я згадую про це спокійно.

Більше того, я зараз нізащо не погодилася б знову жити разом, хоча останнім часом колишній чоловік і натякав на це. Я навчилася жити сама, планувати свій час ні від кого не залежати і не питаючи дозволу.

Вечорами не слухаю моралі про те, що я не правильно готую вечерю, не так нарізала салат чи помила посуд. Я навіть навчилася робити дрібний ремонт у будинку.

У мене є кохана людина, але я не поспішаю виходити заміж, не боюся, що він передумає, і я залишусь сама. Я вже навчилася жити сама і цінувати свободу.

Але якщо й вирішу виходити заміж, то я вже ніколи не повторю помилок, які були в минулому моєму сімейному житті.

КІНЕЦЬ.