Близько року я зустрічалася із чоловіком. Костя мені сподобався одразу: імпозантний, статний і дуже ввічливий. Навіть галантний – рідкість у наш час.
Тільки він на мене в нашу першу зустріч навіть уваги не звернув. А я цілу ніч думала про нього – запав мені в душу, чого не траплялося вже багато років.

У результаті я, як п’ятнадцятирічна дівчинка, вивідала його ім’я та інші дані хитрістю через колегу. Костя лише один раз приїжджав до нас на роботу, і чекати на нього знову не доводилося – так мені сказали. Тому я дізналася його номер і із завмиранням серця відправила повідомлення: “Привіт, познайомимося? я Таня”.

Костя виявився доброзичливим та привітним. Відповів мені, почалася переписка. Так почалися наші стосунки.
Вже за кілька днів після того повідомлення ми змогли зустрітися. Його чарівна посмішка, манери джентльмена та приємна мова зробили свою справу. Я по-справжньому закохалася.

Про Костю дізналися всі мої подруги. Я із завмиранням серця розповідала про те, який у мене класний чоловік. Відносини розвивалися чудово.
Загалом, незадовго до нашої першої річниці я почала натякати, що час нам узаконити стосунки. А що?

Все йшло добре: він був вірним, приділяв мені багато уваги, завжди смішив. Костя завжди був готовий допомогти. Щоправда, якщо я і просила його про допомогу, то одразу з’являлися обставини-перешкоди:

– Кран потік? Виклич сантехніка, люба, я якраз їду на роботу, – казав він мені об 11-й вечора.

Костя часто вихвалявся, що в нього золоті руки, що він вміє робити все по дому.

Чому я нічого не розуміла тоді – загадка. Закохане серце закривало на все очі. У моїй голові він, як і раніше, був ідеальним чоловіком.

Навіть попри те, що іноді позичав у мене гроші та ніколи не повертав; що частенько приїжджав до мене, з’їдав майже всю їжу і їхав до себе – спати; що не познайомив мене із сім’єю.

Але майже рік стосунків без зобов’язань – це тривалий термін. Навіть мене, засліплену коханням, він збентежив.

Я кілька разів питала Костю, в якій весільній сукні він би хотів мене бачити. Кого б він запросив на нашу урочистість. Костя жартував. І нарешті я зважилася запитати про все прямо:

– Костю, ти збираєшся робити мені пропозицію? Ми майже рік разом. Я хочу створити з тобою повноцінну сім’ю.

Костя трохи подумав і вирішив образитися.

– А зараз у нас що, неповноцінна сім’я? Я тобі ніхто, виходить?

Такого повороту я не очікувала. Він роздув справжній скандал. Я просила вибачення і плакала, не розуміючи до кінця, як це так вийшло і в чому моя провина.

Після того випадку Костя почав регулярно влаштовувати такі сцени. Він чіплявся мало не до кожного мого слова. Я почала втомлюватися. Пелена кохання поступово сповзала з моїх очей. Адже мені вже не 18, щоб із задоволенням мучитися драмою, гойдаючись на емоційних гойдалках. Я хотіла спокою, сімейного затишку, надійності та тепла.

А Костя, мабуть, не хотів. Однак він швидко зрозумів, що я охолола до нього і пішов в атаку – не можна ж втрачати таку зручну жертву.

Костя покликав мене заміж. Я розтанула, хотіла вже погодитись, але тут він заявив:

– Але я маю одну умову.

Я приготувалася слухати.

– Спочатку пропоную пожити разом. Десь пів року. І, якщо мені все сподобається, то поїдемо до РАГСу, – і посміхнувся мені з надією. Однак посмішка на мене подіяла слабо. Я напружилася.

Він вирішив зробити мені тест-драйв! Наче я – служниця якась. Мене так образила ця пропозиція, що я одразу прозріла.

Подивилася в ці зухвалі, мерзенні очі та відповіла:

– Тест-драйв машині влаштовуй. До речі, кредит за неї тепер виплачуватимеш сам – я йду.

Костя переполошився. Довгі два тижні він бігав за мною, повзав на колінах і ганьбив при колегах. Дарував букети – дуже бюджетні, щоправда. І навіть сказав таку фразу:

– Я все зрозумів! Я згоден не на пів року, а на три місяці!

Ще недавно його маніпуляції вплинули б на мене. Зараз я навіть рада та вдячна, що Костя мене принизив – вчасно розплющив мені очі на себе.

КІНЕЦЬ.