Ярослава росла в сім’ї, де головним завжди був в усьому в домі лише її рідний батько. Мати дівчинки в усьому підпорядковувалася лише своєму чоловікові і того ж хотіла від своєї доньки, щоб батько не сердився.

Ярослава ще з дитинства росла тихою, вона легко звикла у всьому слухатися своїх маму й тата. Після закінчення школи Ярослава вступила до університету в обласному центрі. Жила вона в гуртожитку в одній кімнаті ще з двома студентками. Вони встигали і вчитися, і влаштовувати своє особисте життя.

А близько від гуртожитку був клуб. Ось в нього по суботах дівчата бігали на танці, щоб відпочити від навчання. Додому вони їздили зрідка, тому могли у вихідні розвіятися і сходити потанцювати.

Одного разу в клубі Ярослава познайомилася з хлопцем. Між молодими людьми зав’язалася дружба, яка потім переросла в серйозні стосунки. Чотири роки вони зустрічалися з Юрком, багато часу проводили разом.

А вже перед самим закінченням університету Ярослава отримала пропозицію від Юрка вийти заміж. Ярослава погодилася і пішла слідом за своїм чоловіком.

Та ось сімейне життя з самого початку у них зовсім не склалося, на жаль. Справа в тому, що Юрко, відразу ж заборонив своїй дружині працювати, хоча в їх невеликому містечку була хороша робота для неї, не за великі гроші, але ж для старту дуже добре було б для неї, так як у неї не було досвіду роботи.

Так молода дружина перетворилася на домогосподарку звичайну. Чоловік цілими днями, а іноді і ночами був на роботі, а Ярослава чекала його сама вдома. Однак не лише це бентежило Ярославу. Юрко давав їй гроші на витрати, а потім просив звіту за кожну витрачену копійку, ще й так уважно перевіряв її.

Так минуло три роки відтоді. Крім того, що Юрко виявився дуже жадібним, він ще був і дуже не хорошим чоловіком. Катерина повинна була звітувати йому, як ніби начальнику, про кожну хвилину, проведену без нього.

Їй не можна було мати подруг, спілкуватися з сусідами, проводити хоч якось час поза домом. Чоловікові не подобалося все, що робила дружина його. Готувати вона, за його словами не вміла, стежити за порядком так як треба вона теж, не могла. Загалом, молода дружина виявилася нікудишньою господинею, за словами чоловіка мого.

З плином часу Ярослава набралася сміливості і вирішила піти від свого чоловіка. Приїхавши на тиждень в гості до своїх мами й тата, вона про все розповіла матері, пояснила, що жити так більше не може.

Та уважно вислухала доньку, але порадила повернутися до свого чоловіка в дім. Якщо трапиться розлучення, то це заплямує хорошу репутацію їх сім’ї. Так жінка поїхала назад і продовжувала так жити.

Гірше стало після того, як Ярослава дізналася, що скоро стане мамою, адже чекає дитину вона. Юрко почав показувати себе у всій своїй красі. До цього часу він вже отримав підвищення на роботі і поводився з Ярославою так, як ніби перед ним був підлеглий, а не дружина його. А найприкріше було те, що він почав заводити знайомства нові, романи, при цьому, особливо не ховаючись від дружини, не вважав за необхідність це.

Згодом у подружжя з’явилися гарненькі дівчатка-близнюки. Після їх появи, Ярослава набрала трохи зайвих кілограмів. Після цього Юрко зовсім перестав на неї взагалі звертати увагу. Він як і раніше заводив романи на стороні, а вона виховувала дітей вдома сама, змирившись зі своєю долею і перестала сподіватися, що чоловік зміниться в кращу сторону.

Роки минали, діти росли, Ярослава з кожним роком не молодшала, а все старіла лише, ще й хвилювання постійні додалися. Коли її донечки вступили до інституту, вона таки зважилася подати заяву і розлучитися.

Однак Юрко не хотів давати розлучення, його й так влаштовувало все. Адже йому було так зручно приходити до тихої і слухняної дружини додому, яка прибирала, готувала, а також тихо пробачала всі зради і недобрі слова на свою адресу.

Та одного разу пізно ввечері, коли Ярослава вже лягла спати, пролунав телефонний дзвінок. Вона підняла слухавку і почула голос матері. Вона розповіла, що батько занедужав і потрапив в лікарню, непросто дуже йому.

Не довго думаючи, Ярослава зібралася, відразу написала чоловікові записку, викликала таксі і поїхала на вокзал. А наступного дня вона була вже в лікарні і кілька днів не відходила від ліжка свого тата, приходила додому тільки ночувати. Через кілька днів криза минула, батьку стало легше. Можна було піти додому.

Ярослава вже йшла з лікарні у напрямку до автобусної зупинки. Раптом її хтось покликав. Обернувшись, вона побачила свого колишнього однокласника Дмитра. Після закінчення школи вони жодного разу не бачилися.

Дмитро зовсім не змінився, хіба що трохи постарів. Він запросив колишню однокласницю на каву до найближчого невеличкого затишного кафе. Вони так гарно розговорилися, згадали шкільні роки.

Потім розповіли один одному про своє життя, поділилися усім, що було на душі. Коли Дмитро дізнався, як однокласниця живе з чоловіком, він запропонував їй жити разом і усі негаразди пройти разом. Ярослава подобалася Дмитрові ще зі школи, тільки він соромився їй в цьому зізнатися.

Ярослава дуже хвилювалася, що скажуть люди, родина її, а потім так і зробила. Вона розлучилася з чоловіком і повернулася в рідне місто. Вони з Дмитром почали жити разом. Це було зовсім інше життя, не таке, як з її колишнім чоловіком.

Це було життя, наповнене щастям і любов’ю, життя про яке Ярослава тільки мріяла всі ці роки. Вона знайшла своє пізнє жіноче щастя. Вони з Дмитром ось вже 8 років живуть щасливо, а доньки приїжджають до них в гості, вони дуже радіють за матір.

Ярослава шкодує лише, що не наважилася шукати своє щастя раніше. Вона постійно думала, що скажуть люди, боялася осуду, нерозуміння дітей. А дарма. Не варто зважати на інших. Хіба це не правда?

Джерело